Чесне слово, я надіявся на прохід Динамо через стамбульський Бешикташ, з яким ми до цього літа зустрічались 10 разів, при цьому шість разів вигравали і лише двічі програли (в 2002 і 2011 роках). Та діло, навіть, не в статистиці. Суть в тому, що дивитись гру минулого четверга в Бухаресті без захоплення міг лише упоротий ненависник Динамо.
- Имя:
- Skyf из Кропивницкого
- Статус:
- Эксперт (10180 комментариев)
- Любимые клубы:
- Динамо, Ливерпуль, Зирка (Кропивницкий)
- Зарегистрирован:
- 22.02.2009 22:08
- Карма:
- 105824
- О себе:
- Живу в Кропивницком (бывшем Кировограде). Болею за Динамо с 1964 года.
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Чому Динамо? Чому? Чому нині через цю недолугу команду, яка грає в футбол, як папуас на скрипці, не можу заснути, нерви скручуються в дрихлявий канат, лаюсь до нескінченості з друзями, а дружина десь ховає залишок Джеймісона.
Боже мій, а й справді - чому? Чому не Шахтар, чому не Дніпро, не Зоря, не Чорноморець з Карпатами, а це улюблене до нестями Динамо, яке останні 20 років не додає енергії життя, а висмоктує її як вампір.
-
На мою думку, Динамо вчора зіграло свою кращу гру в цьому сезоні. Навіть ігри з Минаєм та страшними пивоварами, коли кияни забивали в ворота суперників по 4 м’ячі та переможна гра з Арісом, не були такими справними, як вчорашня. Динамо грало.... Саме "грало", а не билось за перемогу.
Динамо нарешті показало, що вміє працювати з позиції сили, грати цікаво, що не боїться суперника, що вщент по гвинтикам вміє розбирати автобуси і тролейбуси посереднього, але поважного суперника.
-
Післязавтра - День Незалежності і післязавтра ж кияни грають з турками за вихід в груповий турнір Ліги Конференції…
Так, події незрівнянні, події не те що рядом не стоять, вони знаходяться в різних галактиках. Але чесне слово, для вболівальника дуже хочеться, щоб кияни нарешті зробили дарунок як собі, так і своїй державі, що носить горду і славетну назву – Україна.
-
«Чудес на світі не буває», - вчив мене в середині 70-их, ще молодого конструктора, практично молокососа від гідравліки, головний конструктор заводу, зубр із зубрів, Володимир Павлович Григор’єв, коли насос, який так довго вибрикувався, так довго не хотів виходити на розрахункові параметри, раптово запрацював і запрацював не то що на місячну премію, а на всю державну, а то й на Нобеля (мрії… мрії…).
-
На місці Луческу я відразу після гри рвонув би зі всіх ніг в один з бухарестських супермаркетів і купив три пляшки віскі (наприклад, хоча б фірми Chivas Regal) для Караваєва, Бущана і Одубаджо, бо саме вони врятували його, якщо вірити чуткам, від негайної відставки в разі непроходу суперстрашного Аріса.
-
Написавши в попередньому пості з вірою і надією, я, чесне слово, незважаючи на всі негаразди, на дворову гру Динамо з Минаєм та Оболонню, вірив і надіявся на перемогу киян над однією з посередніх, тобто- ніяких, команд Греції. Тим більше, що Аріс - це не Панатінаїкос, АЕК чи Олімпіакос. За цю віру й надію блогер Вадим, коментуючи той пост, навіть знайшов у мене «душок імперського мислення, так присущий нашому північному сусіду» (слово "присущий" не моє, а автора коментарія)
Може… Може я і «імперіаліст» (потрібно розібратись), але греків , цих греків потрібно було обігравати «в снігу, в пустині, на пляжі і де тільки можна», як колись висловився нинішній тренер киян Олег Гусєв про борисовське БАТЕ, здається.
-
Затра,10 серпня 2023 року (запамятаємо цю епохальну дату) наше з Вами, колеги, легендарне Динамо дебютує в Лізі Конференцій. Нічого, що це третій по силі європейський турнір, нічого, що це турнір невдах та бідолах. Але, дякуючи богу, за участь в ньому Суркіси (так, Суркіси, а не Динамо) отримають якихось пару мільйонів європейських тугриків.
-
З тим, що Ярмоленко наша легенда ніхто сперечатись не буде. Так і пишу: Ярмоленко - Легенда.
Але про доцільність повернення Ярмоленко в Динамо хочеться поговорити, тому що воно, як мені здається, виглядає неоднозначним, конраверсійним і чи є доречним?
Перше. Так, повернення Андрія посилить Динамо і, навіть, може зробити його більш конкурентним до боротьби за перше місце в цьому сезоні.
-
Кидайте в мене камінням, але я все одно не повірю тому, хто буде стверджувати, що вірив в перемогу наших молодих хлопців над французами за пару годин до гри. Хоч мабуть невиправні оптимісти були...
Не повірю, як колись казав Станіславський. Бо футбол, як і театр починається з вішалки. І якщо у французів ця вішалка виглядає так, як і повинна виглядати в XXI столітті, то у нас вона ніяк не виглядає: її просто немає.
