Коли за 15 секунд до кінця компенсованого часу в ворота Динамо залетів все-таки м'яч в голові раптом набатом задзвеніли слова легендарного шлягеру кінця 90-х «Какая боль, какая боль! Аргентина – Ямайка…» ( рахунок, гадаю, вболівальники пам’ятають). І ця біль, блін, не відпускала, крутила, скручувала і не давала заснути, тим більше, що в вікно через кожну годину влітали тривожно скрипучі звуки то прибою, то відбою повітряної тривоги.
- Имя:
- Skyf из Кропивницкого
- Статус:
- Эксперт (10180 комментариев)
- Любимые клубы:
- Динамо, Ливерпуль, Зирка (Кропивницкий)
- Зарегистрирован:
- 22.02.2009 22:08
- Карма:
- 105834
- О себе:
- Живу в Кропивницком (бывшем Кировограде). Болею за Динамо с 1964 года.
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Колеги, друзі, хто мені пояснить казус «першої гри в турнірі» для всіх, абсолютно всіх, наших збірних команд.
U-19 в першій грі на чемпіонаті Європи не може здолати команду Північної Ірландії (добре хоч не програли).
U-19, олімпійська збірна, в першій грі поступається абсолютно ніякій команді Іраку, яка потім на радощах програла як аргентинцям, так і марроканцям з загальним рахунком 1:6.
-
Прочитав. «В’ячеслав Заховайло: «У команди Ротаня є стиль, а це головне…»
Так стиль є. Але немає основного: звіриного оскалу футбольного вбивці. І який би стиль красивим не був, без цього оскалу жодна команда не буде перемагати.
М’яч сам по собі в ворота не залітає. Скільки б супермоментів команда не створювала, скільки б красивих комбінацій не проводила, скільки б витончених асистів не гравці не видавали, але без підспудного, за межами свідомості, ІНСТИНКТУ забити, заштовхати, занести, врубати, загатити, ввігнати м’яча в ворота жодна команда переможною не буде.
-
Давно так не дивували нас кияни і давно так не насолоджувався грою динамівців, як вчора. Здається ще з часів першого сезону Реброва, тобто років з 10 назад.
Дякуємо, хлопці. І це головне, що хотілось сказати.
Наскільки ж легко і красиво вдавалось конструктувати свої атаки українцям. Навіть груба, далеко за межами джентльменства, майже бандитська гра сербів (вчаться в своїх російських друзів) не зупинила ні жагу киян до перемоги, ні їх тактичні вишукування на цю гру.
-
Перше.
Сім з восьми команд, що вилетіли з ЧЄ після групового кругу тренували співвітчизники. Тільки Албанію тренував зальотний бразилець Сілвіньйо, який до збірної Албанії зміг протриматись в Олімпіку з Ліону в 2019 р. лише 9 турів (дві перемоги) і керував Корінтіансеном в 2021/2022 роках (44 гри, 17 виграшів). -
Тут багато пишуть про БЕЗВІДПОВІДАОТНІСТЬ наших гравців в матчі з румунами. Категорично не згоден.
Це якась дичина і маячня.
Не буває так, щоб в відповідальному матчі, який касається всіх, гравці грали безвідповідально. Не буває. Крім, одного: коли вони зливають тренера. Але не думаю, що в грі з румунами гравці зливали Реброва.
-
"Для нас буде великим уроком, що на цьому турнірі [на ЧЄ] грати потрібно з перших секунд і з першого матчу".
Ці слова належать найкращому гравцеві нашої збірної на цьому ЧЄ - воротареві Анатолію Трубіну. Їх сайт Трибуна.
Але ж друзі, якщо це так, то це - лихо, горе, трагедія і Ребров out, хоч останнього я ще ні разу не говорив і не писав.
-
Чемпіонат Європи для нашої збірної завершився. Завершився рано, ще й чорти навкулачки не билися.
Якщо казати коротко, то в першу чергу, причиною такого досить несподіваного фіаско є наш коуч – пан Ребров, який не вмів і не вміє будувати атаку, а схильний до простого прагматичного футболу.
Саме так: наш провал, це абсолютний брак ідей в будуванні атак, тобто в тому, що і є уособленням футболу – творінні голу.
-
Скдад: Трубін — Тимчик, Забарний, Сваток, Матвієнко, Миколенко — Шапаренко, Бражко, Судаков — Яремчук, Довбик
П'ять захисників та два нападника - це щось новеньке.
Чекаємо, але світла під час першого тайму не буде.
Буду крутитись...
-
Не хочу бути ні Піфією, ні Касандрою, ні, тим більше Нострадамусом, але коли я писав пост «Збірна Реброва» саме тоді в голові крутилась думка про можливу поразку нашої команди в грі з Румунією. Але, звичайно, такої приголомшливої не чекав.
Румуни – це саме та темна конячка, яка поставила жирну крапку в кар’єрі Лобановського в радянському футболі.