Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Можу помилятись, але Герреро, на мою думку, мало підходить для гри Динамо саме в УПЛ. Так, Герерро швидкий і вправний технічний гравець, але він гравець довгих передач, гравець відриву. Тобто найкраще його якості проявляються, коли команда контратакує.
Згадайте Зорю. При Ван Левені Зоря грала в контратакуючий, лонгбольний футбол.
Друзі, колеги, що це було в неділю, в 15:30? Якщо це хтось наважиться назвати футболом, то моє йому співчуття. Бо це не футбол. Це одна більш – менш маловміла команда з Києва намагалась зі всіх сил переграти зовсім невмілу команду з Черкас.
18 ударів по воротам і абсолютно ніякий малопродуктивний Рубчинський.
Мене, скажу чесно, дістали ці розмови, що за програш Зальцбургу не соромно, що поразка і нічия з ним «не огорчают», що ще трохи – трохи аби була третя гра, то ми б цих австрійців винесли вперед ногами.
Ні, колеги, соромно, «огрочает» і нікого ми не винесемо.
Суть не в тому, що Динамо програло, суть в тому, як програло.
Не хочеться сперечатись і розливатись дешевою горілкою по спустошеним душам вболівальників Динамо. Просто немає сил.
Так, Динамо старалось, дуже старалось, билось до останнього патрону, точніше - секунди, але коли сил є повний жбан, а думок дай бог на чекушку, то результату не бачити як своїх вух без дзеркала.
Ніколи не балувався скріншотами. Та сьогодні не витримав.
Гляньте, Попов, правий центральний захисник, який дуже вправний в єдиноборствах, але дуже часто помиляється в позиційній грі, в самому центрі поля кидається на Єо.
Друзі, пам’ятаєте, як за часів пізнього Луческу дуже багато з нас мріяв, щоб Динамо очолив Вернидуб.
Вчорашня гра Кривбасу з чеською Вікторією багатьом знову і знову ( а декому, можливо, вперше) довела, що тренером київського Динамо можуть бути багато хто, але не Вернидуб. Тобто - не Вернидуб і подібні йому коучі (а таких тренерів велика гарба з маленьким возиком).
Письменник Данило Гранін колись сказав, що "Пам'ять — покарання, придумане дияволом".
Мабуть так, бо як же легко ми забуваємо те, чого не хочемо забувати.
Фото для тих, хто пам'ятає і для тих хто не хоче забути.
А потім була слава...
А потім була неслава від чинуш, що готували і підписували цю постанову.
А потім знову слава...
І Запоріжжя, 13 травня 2002 року.
Продовжуючи вчорашню тему віри, знову і знову переконуєшся якими ж обгрунтованими та незаперечними були формули буття класиків про віру, яка, по –Тертуліану, хоч і абсурдна, але, по – Марксу, завжди є безоплатним опіумом для нас з Вами, колеги, для вболівальників Динамо. Тому вітаюз цією перемогою всіх, хто беззаперечно вірив, як і тих, хто вірив «фіфті –фіфті», а також і тих, хто зовсім не вірив, але надіявся.
Читаю слова Бражко, що "Нам потрібна тут перемога, щоб пройти до наступного етапу. Завтра будемо робити все заради цього".
Стандартно, бо що ще скажеш напередодні гри. Але ось це, що "будемо робити все заради цього" вже визиває оскому, як і їх "дякуємо ЗСУ". Звичайно дякуємо, але не кажіть, а зробіть так, хлопці, щоб воїни ЗСУ , як і ми, там на передовій, тішились вашими досягненнями, а не словами.
Це замітка з газети "Радянський спорт" від 28 червня 1948 року про ідейно - політичне виховання футболістів ленінградського Динамо, яку написав старший тренер Михайло Бутусов (до речі за рік до цього він тренував наше з вами Динамо і вивів його на четверте місце після останнього, 12-го, в сезоні 1946 року).
