Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Із Вікіпедії (куди ж без неї):
"Страйк італійський... — різновид страйку, при якому персонал буквально дотримується робочих та службових інструкцій, норм… "
Вчора знову вживу дивився лише перший тайм гри Зорі проти Шахтаря. А ввечері - лише огляд. І , чесно кажучи, Зоря сподобалась. Якщо в грі з Динамо її гра була анархічною, безсистемною, одним словом – хаосом, то вчора вже можна було вгледіти якийсь порядок, якусь думку чи, навіть, ідею.
Буяльський! Буяльський і ще не раз Буяльський!
Буяльський це взагалі –перший тайм виїзної гри з Минаєм дома на Лобановського. Тим більше, що вживу я бачив лише цей перший тайм. І насолоджувався ним. І хотілось померти від щастя...
В ньому було все і голи, і думка, і рух, і красиві гострі передачі, від яких інколи балдієш більше, чим від забитого голу.
Очікуючи гру я, якому сподобалось Динамо в минулому турі, чекав і надіявся, що кияни з лебединського насіння вижмуть всю олію, а лушпайки з осадом спресують в запашну і соковиту макуху.
Так воно і сталось. Але тільки в перші 30 … 40 хвилин.
Напружуватись, і не я один, став ще коли прочитав склад Динамо.
Як на мене, вчора Зоря здалася ще до виходу на поле. Динамо в цій грі не помітило зорян ні прямо, ні праворуч, ні ліворуч. Та й позаду не споглядались . Якщо навіть Чурко з Бутком не було видно в грі, то якими ж компліментами можна нагороджувати суперників киян? НІЯКИМИ…
Одному Герреро можна поспівчувати.
Хто з нас впевнено міг би сказати, що після натужної, бридкої гри з Боснією, схожої на відкривання металевої консервної банки тупим ножом, вчора наша збірна витончено і невимушено зламає захист ісландців, немовби відкорковуючи Дом Періньйон. Подякуємо за це нашим хлопцям.
Хоч спочатку здавалось, що гра поверне не на ту вулицю, що веде до перемоги.
З перемогою, Україна! Ще раз і ще раз – з перемогою.
Вчора в південь я писав: «Чекаємо». Дочекались. Але чого дочекались?
Відверто кажучи, дочекались одної з самих бридких і безглуздих ігор нашої збірної від Реброва. Здавалось що на поле проти босняків вийшли грати не козаки – українці, а вихованці інституту благородних дівиць проти одеських біндюжників.
В Сараєво сьогодні футбол. А точніше – ФУТБОЛ.
Сказати, що ми чекаємо з нетерпінням цієї гри – це абсолютно нічого не сказати. Ми згораємо від цієї нетерплячки, ми розпалюємось під цього стану. І чого в нас більше: неспокою чи дратівливості, гарячки чи жаги, один Всевишній знає.
Але читаючи матеріали до завтрашньої гри відверто кажучи все частіше вбиває те, що більшість з нас вже готується до зустрічі з ісландцями чи ізраїльтянами.
Здається в Володимира Даля, того самого лінгвіста, в його знаменитому словнику є прислів’я «За відсутності гербової пишуть і на простій». Тому за відсутності адекватних блогерів вимушений читати і пости шановного пана Зеленки, які на мій погляд ( повторюю - на мій погляд) бувають і цікаві, але бувають і такою маячнею, що кидаю читати через пару абзаців.
Вчорашня гра Динамо з Вересом, що займає передостаннє місце в турнірній таблиці – яскрава ілюстрація до мого минулого опусу: без Буяльського Динамо грає в примітивний футбол. Та суть навіть не в Буяльському, а в тому, що в Динамо немає гравця, який би міг керувати грою в завершальній стадії атаки.
Немає.
