Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Читаю слова Бражко, що "Нам потрібна тут перемога, щоб пройти до наступного етапу. Завтра будемо робити все заради цього".
Стандартно, бо що ще скажеш напередодні гри. Але ось це, що "будемо робити все заради цього" вже визиває оскому, як і їх "дякуємо ЗСУ". Звичайно дякуємо, але не кажіть, а зробіть так, хлопці, щоб воїни ЗСУ , як і ми, там на передовій, тішились вашими досягненнями, а не словами.
Це замітка з газети "Радянський спорт" від 28 червня 1948 року про ідейно - політичне виховання футболістів ленінградського Динамо, яку написав старший тренер Михайло Бутусов (до речі за рік до цього він тренував наше з вами Динамо і вивів його на четверте місце після останнього, 12-го, в сезоні 1946 року).
Коли за 15 секунд до кінця компенсованого часу в ворота Динамо залетів все-таки м'яч в голові раптом набатом задзвеніли слова легендарного шлягеру кінця 90-х «Какая боль, какая боль! Аргентина – Ямайка…» ( рахунок, гадаю, вболівальники пам’ятають). І ця біль, блін, не відпускала, крутила, скручувала і не давала заснути, тим більше, що в вікно через кожну годину влітали тривожно скрипучі звуки то прибою, то відбою повітряної тривоги.
Колеги, друзі, хто мені пояснить казус «першої гри в турнірі» для всіх, абсолютно всіх, наших збірних команд.
U-19 в першій грі на чемпіонаті Європи не може здолати команду Північної Ірландії (добре хоч не програли).
U-19, олімпійська збірна, в першій грі поступається абсолютно ніякій команді Іраку, яка потім на радощах програла як аргентинцям, так і марроканцям з загальним рахунком 1:6.
Прочитав. «В’ячеслав Заховайло: «У команди Ротаня є стиль, а це головне…»
Так стиль є. Але немає основного: звіриного оскалу футбольного вбивці. І який би стиль красивим не був, без цього оскалу жодна команда не буде перемагати.
М’яч сам по собі в ворота не залітає. Скільки б супермоментів команда не створювала, скільки б красивих комбінацій не проводила, скільки б витончених асистів не гравці не видавали, але без підспудного, за межами свідомості, ІНСТИНКТУ забити, заштовхати, занести, врубати, загатити, ввігнати м’яча в ворота жодна команда переможною не буде.
Давно так не дивували нас кияни і давно так не насолоджувався грою динамівців, як вчора. Здається ще з часів першого сезону Реброва, тобто років з 10 назад.
Дякуємо, хлопці. І це головне, що хотілось сказати.
Наскільки ж легко і красиво вдавалось конструктувати свої атаки українцям. Навіть груба, далеко за межами джентльменства, майже бандитська гра сербів (вчаться в своїх російських друзів) не зупинила ні жагу киян до перемоги, ні їх тактичні вишукування на цю гру.
Перше.
Сім з восьми команд, що вилетіли з ЧЄ після групового кругу тренували співвітчизники. Тільки Албанію тренував зальотний бразилець Сілвіньйо, який до збірної Албанії зміг протриматись в Олімпіку з Ліону в 2019 р. лише 9 турів (дві перемоги) і керував Корінтіансеном в 2021/2022 роках (44 гри, 17 виграшів).
Тут багато пишуть про БЕЗВІДПОВІДАОТНІСТЬ наших гравців в матчі з румунами. Категорично не згоден.
Це якась дичина і маячня.
Не буває так, щоб в відповідальному матчі, який касається всіх, гравці грали безвідповідально. Не буває. Крім, одного: коли вони зливають тренера. Але не думаю, що в грі з румунами гравці зливали Реброва.
"Для нас буде великим уроком, що на цьому турнірі [на ЧЄ] грати потрібно з перших секунд і з першого матчу".
Ці слова належать найкращому гравцеві нашої збірної на цьому ЧЄ - воротареві Анатолію Трубіну. Їх сайт Трибуна.
Але ж друзі, якщо це так, то це - лихо, горе, трагедія і Ребров out, хоч останнього я ще ні разу не говорив і не писав.
Чемпіонат Європи для нашої збірної завершився. Завершився рано, ще й чорти навкулачки не билися.
Якщо казати коротко, то в першу чергу, причиною такого досить несподіваного фіаско є наш коуч – пан Ребров, який не вмів і не вміє будувати атаку, а схильний до простого прагматичного футболу.
Саме так: наш провал, це абсолютний брак ідей в будуванні атак, тобто в тому, що і є уособленням футболу – творінні голу.
