Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Я не дуже добре знаю чеську команду. Памятаю її в кінці 90-х, коли вони на жаль в фіналі Євро програли англійцям, пригадую Недведа, Поборського, Колера, Шмітцера і, звичайно, кіпера Чеха в незмінного шльомі.
Нинішню чеську команду не знаю від слова «зовсім», тим більше, що вона хоч і виходить стабільно на Євро, але там майже нічим не запамятовується.
Відчуття того, що щось трапиться у мене виникли відразу, коли подивився пресконференцію Реброва за день до гри. Невпевнено агресивний вигляд обличчя, такі ж майже войовничі відповіді на питання (типу «ну чого ви придупились») у мене визвали не лише тривогу, а впевнене відчуття катастрофи. І гадаю не лише в мене.
Можу помилятись, але Герреро, на мою думку, мало підходить для гри Динамо саме в УПЛ. Так, Герерро швидкий і вправний технічний гравець, але він гравець довгих передач, гравець відриву. Тобто найкраще його якості проявляються, коли команда контратакує.
Згадайте Зорю. При Ван Левені Зоря грала в контратакуючий, лонгбольний футбол.
Друзі, колеги, що це було в неділю, в 15:30? Якщо це хтось наважиться назвати футболом, то моє йому співчуття. Бо це не футбол. Це одна більш – менш маловміла команда з Києва намагалась зі всіх сил переграти зовсім невмілу команду з Черкас.
18 ударів по воротам і абсолютно ніякий малопродуктивний Рубчинський.
Мене, скажу чесно, дістали ці розмови, що за програш Зальцбургу не соромно, що поразка і нічия з ним «не огорчают», що ще трохи – трохи аби була третя гра, то ми б цих австрійців винесли вперед ногами.
Ні, колеги, соромно, «огрочает» і нікого ми не винесемо.
Суть не в тому, що Динамо програло, суть в тому, як програло.
Не хочеться сперечатись і розливатись дешевою горілкою по спустошеним душам вболівальників Динамо. Просто немає сил.
Так, Динамо старалось, дуже старалось, билось до останнього патрону, точніше - секунди, але коли сил є повний жбан, а думок дай бог на чекушку, то результату не бачити як своїх вух без дзеркала.
Ніколи не балувався скріншотами. Та сьогодні не витримав.
Гляньте, Попов, правий центральний захисник, який дуже вправний в єдиноборствах, але дуже часто помиляється в позиційній грі, в самому центрі поля кидається на Єо.
Друзі, пам’ятаєте, як за часів пізнього Луческу дуже багато з нас мріяв, щоб Динамо очолив Вернидуб.
Вчорашня гра Кривбасу з чеською Вікторією багатьом знову і знову ( а декому, можливо, вперше) довела, що тренером київського Динамо можуть бути багато хто, але не Вернидуб. Тобто - не Вернидуб і подібні йому коучі (а таких тренерів велика гарба з маленьким возиком).
Письменник Данило Гранін колись сказав, що "Пам'ять — покарання, придумане дияволом".
Мабуть так, бо як же легко ми забуваємо те, чого не хочемо забувати.
Фото для тих, хто пам'ятає і для тих хто не хоче забути.
А потім була слава...
А потім була неслава від чинуш, що готували і підписували цю постанову.
А потім знову слава...
І Запоріжжя, 13 травня 2002 року.
Продовжуючи вчорашню тему віри, знову і знову переконуєшся якими ж обгрунтованими та незаперечними були формули буття класиків про віру, яка, по –Тертуліану, хоч і абсурдна, але, по – Марксу, завжди є безоплатним опіумом для нас з Вами, колеги, для вболівальників Динамо. Тому вітаюз цією перемогою всіх, хто беззаперечно вірив, як і тих, хто вірив «фіфті –фіфті», а також і тих, хто зовсім не вірив, але надіявся.
