Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Так, проблеми є... І до того ж гострі і непрості. Але ж хороший футбол – це ж свято душі для болільника! І про це згадуєш саме тоді, коли життєві орбіти наближаються і до іншого свята.
Живемо
І хоч кипіння справ затято,
Як хвиля, розлилось,
А вірш нагадує про свято,
Яке вже... ось... ось... ось.
А прийде мить.
Дивишся футбольний матч і думаєш – як же не щастить театральним режисерам! Бо футбольний тренер може вийти на поле і сказати своє відверте «фе-е-е...» арбітру, який трохи розгубившись... десь там щось... накосячив. А театральний режисер під час прем’єри на сцену не вийде... ну, наприклад, щоб мовити своєму акторському складу:
– Хлопці і дівчата!
У матчах фінальних… чи у матчах, що немало вирішують, перемогу може принести один гол. Хоча емоційна напруга у поєдинку може пульсувати з перших хвилин і до хвилин додаткових. А боротьби могло б вистачити і на цілий тур національного чемпіонату.
Отож Динамо – Ференцварош – 1:0… Так, перемога… Хоча і нічиєї усе ж було б достатньо.
Нині усі... ну, куди не глянь... такі дипломатичні. Не тільки дипломати чи, скажімо, державні діячі. А і журналісти – теж! І правильно роблять. Бо щось не те чи сказав, чи написав... а виявиться – у чиїсь вибори втрутився! Ото ж і треба... ну, виважувати слово.
У мене завжди викликали інтерес публікації на політичну тематику чи у «Літературній Україні», чи у якомусь з літературних журналів.
У кожній справі багато що вирішують деталі. Отож... грають дві команди – одна розташувалась на першій позиції у турнірній таблиці чемпіонату, друга – на третій... І дві червоні картки! По одній на кожну з команд.
Чого ж воно так? Чи не щастить футболістам?! А непруха – вона ж трапляється у кожній справі.
Отож… готуймо переконливі аргументи. Для чого?! Життя – одвічна теорема! І її треба… ну, може, не щодня… але ж доводити. Та і про футбол можна сказати те саме. Так, улюблена команда – стійка у обороні. Потужна у півзахисті. Стрімка у атаці.
Але ж це треба доводити. І граючи з суперниками, рівними собі, і у грі з суперниками… ну, ніби слабшими.
Отож «Динамо» – «Шахтар»... Гра, що викликала загальний інтерес. Гра принципова. Протистояння... Дербі... Заруба... як у останній час кажуть про подібні поєдинки!
Протистояння в умовах коронавірусу. Коли чомусь дивуєшся, а чомусь і втомився дивуватись. Таке враження, що, скажімо, якби Ігор Циганик вийшов у складі «Динамо», ну, а Віктор Циганков зайнявся справами журналістськими, то мабуть би.
Та і в коронавірусному футболі є якийсь незбагненний шарм, якась неоднозначна за своєю суттю привабливість. Отож так чи інакше замислюєшся над цим і раптом помічаєш, що і у творчому розумінні щось у тебе наримувалося… ну, на футбольну тематику. Скажімо, про теперішній етап у футболі.
І справді
Бо і бува – за голом гол…
Суворий вир подій!
Отож поезія... І чи треба її – читати?! Питання далеко не риторичне. Бо поезія краще сприймається на слух. Коли її читають – чи сам автор, чи умілий і небезталанний читець.
Згадалося… Колись (і це вже було давно...) мав можливість почути по радіо уривок з поеми видатного поета (один і той же уривок!
Отож... вибрики коронавірусного футболу! І на поле виходить воротар, у якого щодо цього були... нібито нульові шанси. Та й у інших – не коронавірусних умовах! – чи можна було б уявити собі, щоб хтось, маючи право грати на власному полі, «просився» б грати... на полі суперника. Бо на власному стадіоні і болільник свій.
