Цілий тин балаканин про чемпіонські амбіції “Зорі” цього разу виявився... безпідставним. Але ж і зовсім безпідставним його не назвеш. Бо як добре відомо усім — де тин, там і ворота. Щоправда два голи забито було саме у ворота “Зорі”, а не “Динамо”. Але ж футбол — це ж суперечлива і інколи настільки нелогічна штука, що хоч.
- Ім'я:
- Володимир Даник
- Статус:
- Наставник (1000 комментариев)
- Зареєстровано:
- 23.02.2018 23:27
- Карма:
- 6793
- Топ-10 блогерів:
- Да
-
-
Нові дні... отож і нові проблеми! Тут, бач, у якогось там “Реала” ще спробуй виграти... А вже про перемогу над таким футбольним монстром, як “Вільяреал”, чи варто і мріяти?!
Скільки довелося і чути, і читати - “Динамо” потрібен забивний форвард! І придбали іспанського форварда... Ще й такого, що у Голандії добре пограв (може, це його і зіпсувало?
-
Учора «Колос», а сьогодні “Минай”... Команди нібито різні, а щось спільне у них усе ж є. Отож сьогодні “Минай”, а завтра якась інша з команд. А що усе ж - не минає?! Три завойовані очки і... певна річ, ігровий досвід.
Бо футбол таки змінився. І ті рецепти, що колись діяли безпомилково, тепер уже вимагають певного уточнення.
-
Так, інтрига вирувала і буйно колосилася, аж ніяк не пригасаючи, до останніх миттєвостей і основного, і “додядькового” часу поєдинка. До останнього удару у післяматчевій серії пенальті. Пристрасті кипіли, хоча на табло і уперто фігурували нулі. І тут арбітрам треба було пильнувати і пильнувати. Бо коли, скажімо, гравець, якого видалили з поля, раптом на це поле вискочив би знову і ударив би по м'ячу, то цього ж допускати не можна.
-
Отож — єврокубкова весна! В умовах реальної зими... А все ж газон стадіону мав хвилююче-зелений колір та і сам футбол додавав лютій зимі усе ж дещицю весняної аури.
Отож “Динамо” - “Брюгге”... Продовження давньої суперечки. Але вже з дещо іншими дійовими особами. Істину знаходимо... у суперечці?! Чи лише намагаємося знайти.
-
Отож коронавірус... сяйливий сніг... і місяць лютий! Що виявився і справді ж лютим... Але у цьому ж місяці лютому вже... і матчі офіційні. А це вже серйозно. Бо матчі у міжсезоння — це так, творча лабораторія... А результат експериментів у цій лабораторії — у матчах чемпіонату. Де або є перемога, або ні.
-
А музиканти таки уміють – соковито пожартувати! І соковитість вислову відчуваться сильніше, коли це чуєш не десь осторонь... а ніби усередині творчого колективу. Та і футболісти щодо соковитого гумору їм не поступаються.
Літературною студією «Ровесник» при обласній «молодіжці», де у переважній мірі і пройшли мої, так би мовити, «літературні університети», керував Костянтин Світличний.
-
Читаючи ту чи іншу книгу, художню чи документальну, знаходиш там, бува, цікаві думки, промовисті факти. І починаєш це для себе потроху занотовувати. Бо виникне потреба зацитувати вичитане, то не завжди і згадаєш, з якої це книги і коли ця книга видана.
Колись довелося читати про те, як розмовляли два політики ще тоді царських часів.
-
Згадалося... Прозвучав дуже емоційний вірш у виконанні одного з літераторів. І у відомого письменника, досвідченого редактора, запитали:
– А як би ви... цю поезію оцінили?!
Майстер слова відповів:
– Мені для цього потрібно прочитати цей вірш – очима...
Спочатку така реакція дещо подивувала. А потім, уже з часом, ситуація стала зрозумілішою.
-
Оповідки, що складають цикл «З письменницького зошита», з’являлися і на футбольному сайті «Динамо від Шурика», і на сайті «Мала Сторінка». Нижче приведені оповідки, що якимось боком торкаються футбольної тематики.
Була б картина...
Дуже непосидючий він – оцей дядечко... Дядько Футбольний М’яч! Так і скаче, так і метається по зеленому газону.
