Пользователи → neseniuk → блог

Я ніколи б цього не писав, оскільки вважаю листування особистою справою тих, хто листується. Вже вдруге на сайті без мого дозволу пишуть про моє листування. Цього разу це зробив уболівальник із Тули, якому не пощастило у Харкові.

Андрію, я не винен у тому, що мій онлайн на  "спорт юа" почали викладувати через кілька днів та ще й у жахливому перекладі на "общєпонятний". Про випадок на радіо я розповів ще до того, як ми з вами почали листуватися. На жаль, на останній мій лист ви не відповіли. Тому ще раз, тепер публічно хочу запитати: Те що Щелкунов зателефонував на радіо і представився вами, - брехня чи ні? Якби він вчинив по-людськи і сказав, що я такий і такий телефоную за проханням такого-то із Тули, це було б нормально. Коли ж він обманює (а він обманював, причому як завжди глупо і невміло) то чому я мав повірити у ваше існування? Коли мені дали вашу адресу я вам написав і все пояснив. При цьому запитав, чи є те, що зробив Щелкунов, брехнею і чи можна так робити порядній людині? Ви не відповіли. Зате написали у блог про те, який я поганий. Ще раз запитую, брехати можна чи ні? Ще у дитинстві мене вчили, що той, хто бреше у малому, обмане і у великому. Тому я завжди кажу лише правду, а коли не можу сказати, мовчу.

Впевнений, що добру справу не можна будувати на брехні, навіть маленькій. Ви згодні? Тоді дайте відповідь на запитання. Якщо ви теж вважаєте, що брехня, це погано, то між нами немає протиріч. Якщо ж ви так не думаєте, то я автоматично стаю вашим опонентом. А також опонентом усіх тих, хто насправді дуже давно не ходить на стадіон і не знає що там насправді відбувається, беручи інформацію із маленької брехні (і не одної) таких як Щелкунов.

Повірте, я зовсім не хотів вилізати на перші сторінки. Так вийшло тому, що я журналіст і знаю, що на запитання слід відповідати. Тому відповідаю, а не ховаюся як дехто за мовчанкою, "ніками" чи "уболівальниками із Тули". Варто припинити обманювати і говорити відкрито, всі питання вирішуються дуже швидко.

І ще про "гостьову касу". Перед грою із "Оболонню" нам пообіцяли квитки у три гостьових сектори просто перед грою у касі біля цих секторів. Коли їх там почнуть продавати за дві години до гри, це буде нормально? Давайте пропозиції. Час ще є. Тільки пропозиції від себе, а не "за дорученням".            

Після реконструкції «Олімпійського», точніше ще під час цієї реконструкції керівництво спорудою здійснювала і продовжує здійснювати група молодих, високоосвічених менеджерів, які перед тим пройшли стажування на кращих спортивних аренах світу. Робота усіх служб стадіону прорахована тисячі разів, обладнання пройшло багаторазове тестування в усіх режимах. Серед працівників стадіону немає жодного(!) хто б мав відношення до футбольного клубу «Динамо» чи Федерації футболу України. Усе робиться із чистого листа за найвищими стандартами до Євро-2012.

Найсучасніші електронні турнікети, місцезнаходження і кількість яких були ретельно і з великим запасом прораховані і узгоджені із численними комісіями УЄФА, було протестовано, тобто повністю перевірено перед матчем Україна — Німеччина.

Але турнікети не змогли пропустити натовп глядачів. Стався затор, людей ледь не подавили, у підсумку народ запустили вручну і багато хто на стадіон вчасно не потрапив. Як було зазначено вище, провини у цьому з боку молодої і добре підготовленої команди управлінців стадіону бути не могло за визначенням.

Таким чином причин скандалу із турнікетами на «Олімпійському може бути дві.

Перша причина — в усьому винні глядачі, які по-перше, понапивалися п’яні через одного, по-друге, не захотіли обходити стадіон з іншого боку, де було відносно вільно, по-третє, неправильно підставляли квитки під зчитувач, по-четверте — прийшли за кілька хвилин до матчу.

Друга причина — в усьому винен Несенюк, якого геть.

Передбачаючи ваш вибір можу втішити — мене із «Олімпійського» уже геть, бо ніколи там і не було. Але все одно уболівальники не винні, правда?

Добрий день!

Спробую підбити підсумки нашого спілкування.

Спочатку з мого боку.

1. Починаючи із наступної виїзної гри із "Оболонню" квитки на гостьовий сектор будуть замовлятися нами у господарів і продаватися через наш офіційний фан-клуб. Цього року так плануємо із "Оболонню" і "Карпатами". За два дні до гри ми будемо повертати непродані квитки господарям стадіону. Також будемо через офісайт повідомляти, скільки продано квитків для наших людей, які хочуть бути у гостьовому секторі. Потім повідомлятимемо гсподарів, що до вулиці Північної у Києві чи Львова їде стільки то людей, які придбали квитки на гостьовий сектор. Проблема із залишком квитків. Якщо за кордоном ідентифікацією для гостьової каси є український паспорт, то у нас не знаю що робити. А раптом у гостьовій касі куплять квитки якісь вороги і щось влаштують? Давайте пропозиції!

2. Квитки на матч "Сток Сіті" - "Динамо" вартістю у 15 англійських футнів вже можна придбати у офіційному фан-клубі. На жаль, про організацію офіційної поїздки уболівальників говорити не можемо через те, що дуже великі проблеми із оформленням віз. Хто має британську візу - звертайтеся, може щось придумаємо. Хоча коли є віза дешевше купити ту  квиток і полетіти лоукостом.   

3. Наш офіційний фан-клуб провів учора зустріч у школі між дітьми та футболістами "Динамо". Усі в захваті! Такі зустрічі ми проводимо постійно, тож не треба дивуватися - невже щось зрушилося? Може ми не дуже волаємо про нашу роботу на усіх кутках? Футболісти і тренери "Динамо" постійно (!) зустрічаються із уболівальниками, їздять по школах, лікарнях, дитячих будинках. Сьомін вже знає, що після гри до нього підійдуть і попросять чи його чи футболістів на чергову зустріч. Наступного тижня плануємо запросити до уболівальників двох найбільш скандальних гравців "Динамо" і одного тренера із ними. Слідкуйте за офісайтом.

3. Завтра матиму дві нагоди поспілкуватись із вами. Спочатку о 9.30 на радіо "Промінь" (105 ФМ) у ранішній програмі "Спортивний майданчик", а о 12-й буде відеоконференція на порталі Спорт-Юа. Готуйте запитання і (головне!) пропозиції.

Тепер з вашого боку:

1. Досі не надійшло жодного (!) повідомлення про хоча б одне письмове звернення чи скаргу постраждалих від "бєсрєдєла" у Харкові до міліції, прокуратури , суду чи ще яких правоохоронних органів. Чи не здається вам, що серед невинно постраждалих мав би знайтися хоча б один, який би офіційно підписався під претензіями до харківської міліції та адміністрації тамтешнього стадіону.

2, Це підтверджує, що "сімсот постраждалих" це художнє перебільшення. По інформації, яку вдалося отримати, насправді було від 50-ти до 150-ти людей. Документів, повторюю, немає.

3. Замість того, щоб радіти переконливій перемозі над "Металістом" енергію частини наших уболівальників вміло і високопрофесійно скерували проти нашого клубу. Ми виявились до цього не готовими. Але гарантую - більше такого не допустимо.

4. Самостійні "ультраси" виявилися неспроможними самі дати собі раду без клубу. Чого і слід було чекати.

4. Тих, хто тут бризкає слиною, і насправді лише кілька десятків. Причому більшість із них просто піддалася на провокацію не маючи правдивої інформації.

Ітогі падвєдьом: Правди про Харків ми все одно вже не дізнаємося. Тому слід не чубитися, а зробити все, щоб уникнути подібного надалі.    

Привіт!

Уявіть собі ситуацію. Група людей поїхала, наприклад, до Ялти. А там їх не поселили в готель де були місця та ще й у міліцію забрали. До кого ці люди звертатимуться за справедливістю? До адміністрації готелю, до начальника міліції, до місцевої влади, до суду, нарешті. Коли ж ці люди цього не робитимуть, а все валитимуть на турбюро із Вінниці, послугами якого вони НЕ ЗАХОТІЛИ скористатися, заявивши, що відпочиватимуть самостійно, то хто ці люди? Провокатори!

Діалог із провокатором простіше за все вести віч на віч. Тоді у нього немає аргументів. Коли ж провокатор ховається десь і волає здалеку, з ним дуже непросто. Хто мені скаже, скільки із "постраждалих у Харкові" уболівальників "Динамо" виступило із публічними звинуваченнями чи письмовими заявами про порушення своїх прав туди, куди треба було звертатися? Де звинувачення на адресу фактичного господаря стадіону Ярославського? Де звинувачення на адресу начальника місцевої міліції (не знаю його прізвища)? Де звинувачення на адресу Кернеса, міського голови Харкова? Де звинувачення на адресу Добкіна, обласного керівника Харківщини? Покажіть, де вони? Хіба не ясно що саме ці люди винні у тому, що вам не продали квитків у касах. що вас не пускали на стадіон, що вас затримувала міліція? Чому мовчите?

Тому що або вас хтось спрямував не туди, куди треба, а ви піддалися, або ви свідомо шукаєте винних там, де ви хочете їх бачити. Я готовий відповісти на усі ваші запитання. Хоч особисто, хоч у ефірі будь-якого радіо чи телебачення. Ми не раз зустрчалися і вам по суті не було чого сказати. Тому що на усі ваші звинувачення були дані аргументовані відповіді. Провокатором виступає також певна преса і ТБ. Чому мене не запросили на прямий ефір щоб відповісти "ульрасам" в очі? Тому що бояться, що ультраси будуть виглядати смішно і будуть спіймані на перекручуванні фактів.

Чому це відбувається? Тому що дуже багато кому не подобається, що від нашого клубу на виїзні матчі вже не возять на халяву на розбитих автобусах нетверезих підлітків. І керівники цих поїздок не мають того, що мали. А хочеться! Зверніться, і ми залюбки допоможемо вам найняти комфортабельний автобус і ви на ньому приїдете на футбол із квитками у руках. За ваші гроші. Назвіться, хто із цим звертався або до мене, або до фан-клубу? Можемо допомогти полетіти на футбол за кордон. За ваші гроші. Поки що звернулося двоє, а коли взнали ціну у 400 доларів, сказали, що подумають. Думають досі.  

Вирішили самі вирішувати свої проблеми як ті туристи, що самі поїхали до Ялти? На здоровя! Коли ж у вас не вийшло, претензії не до нас. Тому що у такому випадку претензії можуть висувати лише провокатори.

Повторюю, що готовий зустратися із тими, хто не розуміє і пояснимти особисто. Хоча, здається, і так усе ясно.       

Учора змушений був подивитися програму на 5 каналі ніби про футбол. Там був такий собі Тарас (без прізвища). який виступав від імені ультрасів і потроху брехав. Перш ніж продовжити хочу домовитися, що під брехнею чи неправдою я розумаю неправадиві відомості, поширені публічно. Якщо хтось стверджує, наприклад, що йому 30 років, а насправді йому 25, він бреше? Ті, хто вважають, що ні, можуть далі не читати.

Отож, вищезгаданий Тарас оповідав, що у Харкові міліція замучила 700 уболівальників "Динамо" і клуб не прийшов на допомогу. Не буду про те, що щоден із цих нібито семисот замучених до клубу із проханням допомогти із квитками на гру не звертався. У тому числі і сам Тарас. Зате він добре знає, хто, кому і коли писав від клубу листи. Але це ще не брехня. У цій же передачі Тарас гордо заявив, що ультраси викупили 1200 абонементів на стадіон "Динамо". Що є неправдою. Бо викупили менше. Я знаю точну цифру. Отож, коли людина прибрехала, називаючи цифри, які можна реально перевірити по бухгалтерії, то як їй можна вірити, коли вона називає цифри, .які перевірити неможливо у принципі? Про те, що клуб продав ці абонаменти ультрасам із пятидесятивідсотковою знижкою, і абонементи були спеціалльно замовлені і виготовлені клубом для ультрасів Тарас скромно промовчав. Клуб же нічим не допомагає, клуб відвертається! А історія про "порізаного" у Стамбулі уболівальника взагалі із розділу байок.

До речі, про байки. В одній із них герой просить Бога про виграш у лотерею. На що Господь після року молитв відповідає - Купи для початку квиток. Так і у випадку із Харковом. Спочатку слід було звернутися до клубу. Цього ніхто не зробив. Хто заважав? Ніхто. Коли ж за кілька годин людей, які самостійно (!) із власної волі прибули на футбол, почали затримувати харківські (!) міліціонери, винними опинилися ні місцева міліція, ні міністр внутрішніх справ, ні клуб "Металіст", ні стадіон із тою ж назвою, а клуб "Динамо", який знаходиться за пятсот кілометрів на захід.

Якщо дитина не запитавши батьків кудись поїхала і там з нею щось трапилось, винуваті батьки. Бо відпустили і не прослідкували. А як ти прослідкуєш за незалежними і самостійними ультрасами, які згадують про співробітників клубу лише тоді, коли їх починають десь затримувати?

Висновок: насправді постраждалих від харківської міліції було не сімсот, а набагато менше, що не знімає відповідальності із тих, хто не подбав про належну організацію виїзду, виявив свою "незалежність від клубу",  а потім клуб же у всьому і звинуватив.

Моя порада Тарасу і його колегам. Навчіться говорити правду не прибрехуючи нічого, навчіться відповідати за свої (!) дії не перекладаючи відповідальність на тих, кого ви відверто ігноруєте.

Дякую.   

Почну з того, що на жоден із восьми (!) виїзних матчів «Динамо» у поточному сезоні клуб не відправляв організованих уболівальників. Про це згідно до Регламенту, клуб повідомляв господарів поля. Проте, це не свідчить про те, що клуби не співпрацюють. На кожній грі згідно до Регламенту є представники служби безпеки гостей і господарів, які координують свої дії з метою забезпечити громадський порядок.

Читати повністю →

Такої атмосфери як на стадіоні «Іньоню» у Стамбулі, не доводилось бачити більше ніде, хоча вже який десяток років за найменшої можливості ходжу на футбол усюди, де буваю. У чому особливість стадіону, де уболівають за «Бешикташ»? Коли був там уперше за часів Михайличенка-Луческу, здалося що це просто такі галасливі уболівальники. Вдруге, у лютому цього року, зрозумів, що справа не у цьому. І остаточно переконався у моїх висновках учора.

Читати повністю →

У мене прохання. Поясніть, будь ласка, мені старому що це було.

Я не про те, що в момент, коли вчора забив Ярмоленко, команда могла забити одразу ще, скориставшись розгубленістю "Шахтаря". І не про те, що цього могло не побачити пів-стадіону через так зване "фаєр-шоу". Ну хоч що зі мною зробіть, не можу я зрозуміти у чому полягає радість палити вогонь у найцікавіший і найдраматичніший момент принципового футбольного матчу. Я про те, що було після третього мяча у наші ворота. З якої такої радості ті, що "разом із командою" почали запалювати салюти і палити вогні?

У мене відповідь проста. Метою походу на футбол для кількох десятків людей, що псують імідж "ультрасів" і головне, їхніх ідеологів, є, було і буде не переживання за команду, а демонстрація самих себе. Як тому алкашу все одно де напитися на весіллі чи на похоронах, так і тим, хто заховався поміж "ультрасів" все одно, що відбувається на полі аби лише покричати хором "твою мать" і повипалювати все, що принесли.

Це насправді саме так. То чи не можна було б хоча б вигляд зробити, що ви не група любителів колективно матюкатися, а уболівальники, які мають реагувати на невдачу комаепди прийнятим серед більшості людей способом.

Повний стадіон ще раз довів, що "ультрасам" він не потрібен. Бо коли він повний, то їх не чути. Тоді хай буде хоча б видно! І нічого, що команда програла. Ми все одно будемо радісно палити вогні як пятирічні дітлахи, які вперше побачили сірники.

Прошу поправте мене, якщо я не правий. Доведіть, що саме так слід було реагувати на третій пропущений мяч, радіючи разом із "кротами".          

Вітання усім!

Дякую за гру проти "Зорі". Як і передбачалосяю прийшли найбільш віддані команді уболівальники. І отримали задоволення від гри. Тепер гра на кубок проти "Шахтаря". Хто забув - абонементи на цю гру дійсні, так що ласкаво просимо.

А тепер хотів би про інше. Дивлячись по телебаченню і читаючи у пресі коментарі "фахівців" футболу довго не міг згадати, кого окремі із них нагадують. Одразу попереджаю - самі по собі коментарі футболістів і тренерів потрібні. Так роблять усюди і це надає грі додаткової привабливості. Причому "фахівці" можуть бути двох різновидів. Перший - просто авторитетний тренер, футболіст чи ветеран, сама присутність якого прикрашає газету чи телеекран. Що саме вони говорять - не так важливо. Головне - що це вони самі! Від таких людей ніхто не очікує особливих одкровень. Їх просто люблять за те, ким вони є чи були раніше. Другий різновид - люди, які здатні насправді цікаво прокоментувати гру, відкривши щось нове, чого ніхто або майже ніхто не зауважив. Кращим із таких вважаю Олександра Головка, колишнього гравця "Динамо". Найбільш цінне у його коментарях - він говорить набагато менше, ніж знає та може сказати. І це правильно - є певні норми етики. Він дає нам напрям певих думок, а ми маємо самі зробити висновки. Цим мені особисто Головко і цікавий.

Але є, на жаль, третя група "фахівців", яка складається із двох осіб. Обом по сорок одному року. Обидва трохи грали за "Динамо". Обидва дуже рано закінчили карєру. Перший зробив це у 27 років через власне пияцтво і тепер схожий на пивну діжку, другий приблизно тоді ж само, не зігрівши собі місця ніде після 1994 року, коли забив купу мячів у дуже дивному матчі і не соромиться цим пишатись. Обидва за походженням не українці, соромляться сказати українською хоча б одне слово, але із Києва їхати не хочуть. Обидва невідомо чим займаються. Якби займалися чимось громадсько корисним, то сказали б. Обидва ходять в улюбленцях певної частини публіки бо з похмілля несуть усяку фігню на "Динамо", розповідаючи заодно молодим, які вони самі геніальні були футболісти. Першою частиною своїх коментарів вони дуже нагадують багато кого із "коментаторів" на сайтах у інтернеті. Тому й згадав.  

Мені шкода. що улюбленці деякої частини публіки оті двоє, а не Олекасндр Головко. Це моя особиста думка.

І тепер найбільш неприємне. Із запуском нової версії офіційного сайту "Динамо" виникли проблеми. Винуватий в усьому я, тому що поклався на людей, яких вважав фахівцями. Доведеться виправляти ситуацію. Тож насваріть мене останніми словами і ще трохи почекайте.

Сподіваюсь, це не завадить нам підтримати команду післязавтра увечері.                

Вітаю усіх із учорашньою грою. Погодьтеся, що успіху "Динамо" допоміг майже повний стадіон. Гадаю, що ті, хто не пішов, дуже потім шкодували. Пережити такі емоції на стадіоні - це одержати всвітлий спогад на все життя. Коли у 1994-му Ребров забив га останніх хвилинах "Спартаку", я самого улдару не побачив. Бо у момент подачі Ковальця уся трибуна вскочила на ноги і мене хтось пихнув у спину. Поки підняв голову стадіон вже вирував від радощів. Пройшло сімнадцять років, але ті секунди ніколи не забудуться.

Власне, на футбол ми йдемо саме за цим - за спільною радістю у той момент, коли вже нічого, здається, не зміниться. Ця радість приходить не на замовлення, її треба дочекатися, перетерпівши розчарування. У футбол не можна вигравати завжди. Але йти на стадіон, щораз сподіваючись на диво, варто кожного разу.

Запитаєте, а яке диво може статися у грі із "Зорею". яка буде післязавтра о 19.30 на "Динамо"? По-перше, гра не буде легкою. У Луганську достить непогана команда і грати проти "Динамо" вони будуть як останній раз у житті. Нашим же слід буде підтвердити свій клас, доповнивши його настроєм на перемогу. А настрій цей без повних або майже повних трибун, отримати непросто. Коли ти відчуваєш дихання трибун, грати набагато легше - це знають усі, хто хоч раз вихлодив на поле. Тому головне, чого я боюсь перед грою із Луганськом, це незаповненого стадіону.

Давайте прийдемо і продовжимо свято, яке почалося учора і досягло найвищої точки на 94-й хвилині гри. Знову будемо разом із командою, яка має показати своє вміння перемагати. У нас нині суперсерія - три футболи за сім днів! Будемо разом із командою, будуть три перемоги!

І ще трохи інформації. Приз для володарів абонементів буде розіграно не у неділю, а у середу на матчі Кубка. Справа у тому, що призи спонсор дав заздалегідь. Ніхто не знав, що зявиться додатковий футбол. Чекайте запитання на свій мобільний телефон.