Пользователи → basmach → блог

Пишу редко, а сегодня еще и блог будет совсем короткий. Собственно, это даже не блог, а призыв.

А призыв такой: давайте в октябре придем на выборы и просто выметем всю эту мразь из нашей с вами страны. И пусть они устраивают свой чемпионат Юзовки-Сталино-Донецка, пусть присоединяются к любимой Москве, и пусть и духу их не будет в нашем любимом Киеве!

Прошу прощения за эмоции, но это по итогам только-что увиденного матча.

Останнім часом в могутньому потоці критики Євгена Хачеріді намітився новий тренд. Деякі коментатори починають запитувати а чого це, мовляв, критикуючи Хачеріді, всі мовчать з приводу Алмейди. Він же, сякий-такий, теж зганьбив себе, підвівши команду, з нього все і почалося, на палю його, утопити, розстріляти і т.д.

Аж ніяк не стаючи на бік Хачеріді, все ж таки хотілось би сказати кілька слів критикам:

А ви не боїтесь, що в наступному, наприклад, сезоні при загрозі виходу гравця суперника один на один наші захисники будуть боязко супроводжувати його аж до самих воріт, навіть не намагаючись жорстко йому протидіяти? Або просто імітувати шалену з ним боротьбу.

А то, не дай бог, ще зачепиш його ненароком, отримаєш червону за фол останньої надії, осуд від вболівальників, штраф від президента, по ребрах від партнерів по команді і т.п.... Воно йому треба?! Краще пробігтися поруч, насолодитися технікою форварда суперників, помилуватися тим як він забиває гол твоїй команді.... Зате ребра і гроші цілі!

Я звичайно перебільшую трохи, але ж так дійсно далеко можна зайти. Хачеріді це Хачеріді - тут без питань, а Алмейда то тут до чого? В його ситуаціїї фол був якраз абсолютно виправданим - це вам будь який футболіст скаже.

Подивився сьогодні матч Іллічівець - Дніпро. Я не є прихильником жодної з цих команд, тому перегляд був майже академічним. Коротше кажучи: вболівав за футбол (С) :)  Але те що побачив...

Не знаю як у кого, але у мене після цього матчу виникло непереборне бажання як мінімум вмитися. Після побаченого суддівства таке враження що на тебе вилили відро помиїв. Я просто не розумію, як можна так відверто і цинічно плювати в душу людям, які просто вирішили отримати задоволення від перегляду футбольного матчу.

Мені навіть важко уявити з яким настроєм залишилися після матчу прихильники Дніпра. Їх команду просто брутально розтоптали тією пародією на суддівство, яка була  на полі. Для нашого суддівського корпусу те, що Іллічівець є фарм-клубом Шахтаря, навпаки повинно бути стимулом до більш принципового суддівства цієї команди. Хоча б щоб не викликати підозр в упередженості. Хоча кому я це кажу...  Таке враження, що суддя судив останній раз в житті :)

Тим паче не можу зрозуміти позиції Шахтаря. Якщо подібні речі відбуваються без відома його керівників (тобто від так би мовити завеликого бажання догодити тим хто при владі), то і тоді Шахтарю слід задуматися - адже це напряму руйнує його репутацію, до створення якої він так наполегливо іде. Принаймні це декларується на всіх рівнях.

Якщо ж це відбувається з відома, а то й прямої вимоги керівництва донецького клубу... Тоді, мабуть, Шахтарю в скорому часі - кирдик (вибачте за мою французьку). У цього клубу і зараз репутація регіонального (причому регіон цей чітко визначений). А декларується мета привабити вболівальників з інших регіонів, зробити клуб всеукраїнським, а такими темпами його не те що любити - за допомоги таких матчів вся Україна його буде просто ненавидіти.

P.S. Десь із середини другого тайму вимкнув звук. Вибачте, але на каналі, що позиціонує себе як загальноукраїнський, слухати цих сарафутдінових:)), які просто піною сходили від вболівання одну з команд - то вже занадто для мої нервів. І це, до речі, ще одна цеглина в стіну ненависті, яку так уперто зводить навкруг себе Шахтар (вибачте - звичайно ж східноєвропейська Барса).

От мені цікаво - чому досі немає жодної, хоч офіційної, хоч будь-якої, але жодної озвученої позиції президента клубу? Чому після будь-якого виграшного матчу ми чуємо безліч інтерв"ю з головною особою клубу, а як тільки Динамо потрапляє в непросту ситуацію - днем з вогнем...?!

Така позиція, вірніше повна її відсутність, призводить тільки до того, що вносить сум"яття і створює вкрай нервову ситуацію навкруги клубу і команди. Складається враження повної безпорадності і розгубленості керівництва.

Якщо ж це не так і мудре керівництво давно вже все далекоглядно зважило і прийшло до єдино вірного рішення, яке не сьогодні-завтра виведе Динамо на небачені раніше висоти, то тим більш було би правильно заспокоїти знервововану громаду і сказати:

Заспокойтеся, все під контролем, ми тримаємо руку на пульсі і бла-бла бла...

Не мовчіть, пане президенте!

Нещодавно одіозний депутат-регіонал Вадим Колесніченко в черговий раз здивував всю України своїми діями.

Пан Колесніченко, крім депутатства в українському парламенті, також приймає активну участь в різноманітних маргінальних організаціях, які часто самим своїм існуванням на території України суперечать її Конституції.

Отже, у своєму депутатському зверненні пан Колесніченко повідомляє, що 18 вересня у місті Одеса по завершенню футбольного матчу "Динамо-Чорноморець", фанатами київського "Динамо" були вчинені дії, які нібито були спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Зокрема він звинувачує киян у тому, що вони публічно скандували гасла, які були "спрямовані проти євреїв, "як етнічної групи".

Хотілося б довести до відома парламентського "фронтовика-антифашиста" Вадима Колесніченко, що різноманітні скандування як на футбольних трибунах, так і під час фанатських маршів не є чимось новим і нічого страшного в собі не несуть.

Словесна критика суперників та їх команди, а також масштабна підтримка свого клубу давно стали невід’ємною частиною фанатського руху.

При цьому словесні перепалки між секторами не мають на меті розпалювання будь-якої ворожнечі, а спрямовані на те, щоб деморалізувати команду суперника, та надати якомога більшу моральну підтримку гравцям своєї команди.

Для цього власне й існує рух футбольних фанатів "ультрас". Якщо скрізь шукати ксенофобію, це з часом призведе до серйозною параної.

Футбол ще з радянських часів став загальнонародною грою. Це не аристократичний гольф чи теніс. Футбол – гра простих людей.

Можливо пана Колесніченка, який сьогодні є представником "блакитнокровної" політичної еліти, дратує сама суть футболу як спортивної гри, що завоювала серця звичайних українців?

Важливо також акцентувати увагу на тому, що критика регіонала спрямована саме на фан-клуб київського "Динамо". Ця популярна українська футбольна команда має легендарну історію, а її вболівальники давно зарекомендували себе щирими патріотами України і стольного граду.

В особливу немилість "динамівці" потрапили після публічного покарання українофоба, який намагався спаплюжити символіку дружнього киянам львівського футбольного клубу "Карпати", а також після скандування нецензурної критики на адресу сьогоднішнього президента-українофоба.

Цікавою особливістю звернення депутата також є вимога притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників міліції, які "не здійснили необхідних дій для запобігання правопорушення з боку футбольних фанатів".

Виникає просте запитання – чому цей "захисник справедливості загальнодержавного масштабу" не вимагає покарати працівників спецпідрозділів МВС "Беркут" та "Грифон", які днями вчинили жорстоке побиття активістів та депутатів ВО "Свобода" в місті Умані.

(Міліція спочатку без жодних пояснень взяла свободівців в щільне кільце, а потім вчинила розправу над громадянами, серед яких були неповнолітні)?

Очевидно, що ця подія "правозахисника" не цікавить, що в котрий раз доводить односторонність його потуг на захист "пригноблених", а також те, що так звана боротьба представників та прихильників антиукраїнської влади з проявами "ксенофобії" і "міжнаціональною ворожнечею" є абсолютно штучною та надуманою.

Єдиною метою всіх цих потуг є банальна українофобська боротьба проти людей з патріотичним мисленням.

Сьогодні розплідником будь-якої ворожнечі є не фанати київського "Динамо" і не активісти ВО "Свобода", а саме олігархічна влада, яка продовжує нагнітати ворожі настрої всередині суспільства, щоб відволікти українців від колосальних соціально-економічних проблем України.

Тому моя проста порада пану Колесніченку – спочатку спрямувати свої депутатські повноваження на захист української мови, як єдиної державної, та розібратись з усіма численними проявами українофобії, які відбуваються в Україні під час правління Януковича, й лише потім думати про написання своїх численних "правозахисних" заяв.

P.S. З часів правління в Україні Партії регіонів, депутат Вадим Колесніченко давно став негласним "фахівцем" в питаннях ксенофобії та розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

(С) сайт УП

Народный депутат (Партия регионов) Вадим Колесниченко обратился к генеральному прокурору и министру внутренних дел с требованием привлечь к уголовной ответственности участников неправомерных действий, совершенных после матча 10-го утра УПЛ между Динамо и Черноморцем.

Как указано в депутатском обращении, 18 сентября 2011 года в Одессе после окончания футбольного матча Черноморец-Динамо болельщиками киевского клуба были совершены недопустимые акты ксенофобии и разжигания межнациональной розни.

Более сотни футбольных фанатов киевского клуба во время марша по центральным улицам Одессы к вокзалу после окончания матча публично скандировали нецензурные и ксенофобские высказывания, направленные против евреев как этнической группы, а также против всех одесситов.

Хотя марш фанатов к вокзалу сопровождался сотрудниками милиции, ни один из представителей правоохранительных органов не совершил необходимых действий по прекращению правонарушения со стороны футбольных фанатов, чем была нарушена норма закона Украины Про міліцію.

Написати цей текст мене змусив той шквал емоцій, який вихлюпнувся останнім часом на сторінки цього сайту. Звичайно, після двох підряд програшів Рубіну в кваліфікаціі до ЛЧ ці емоції зрозуміти можна. Тим більш, що безвольними ці програші назвати аж ніяк не можна: видно що боролися, старалися, але Олег Гусєв абсолютно вірно признав, що на тепер це наш максимум. Ось від осмислення цього факту  і  пішла хвиля емоцій. Болільника зрозуміти можна: якщо ти протягом тривалого часу відчував себе причетним до Великого клубу зі славною історією перемог, то зрозумівши де ти опинився тепер, вкрай емоційної реакції слід очікувати.

Останнім часом градус емоцій явно зміщується в бік: " Ігор Суркіс винен у розвалі Великого клубу, Ігор Суркіс повинен піти!". Першу частину сентенції я заперечувати не буду - можливо і винен. Але от щодо "... повинен піти!" - хочу заперечити. Я не буду зараз приводити аргументи, які вже оскомину набили: він витрачає свої гроші і має право...; запропонуйте альтернативний варіант... і тому подібне. Ні! Я особисто вважаю, що Ігорю Суркісу можна закидати багато чого, але не можна заперечити одного - його щирої, як на мій погляд, любові до клубу Динамо Київ. І ось саме тому я вважаю, що Ігорю Суркісу ні продавати клуб, ні іти з нього зовсім не обов"язково.

Достатьньо, знову ж таки як на мене, трохи дистанціюватися від клубу і його справ. Взяти на себе функцію визначати генеральну стратегію розвитку клубу. До чого ми прагнемо, якими для цього користуємося засобами, як повине виглядати клуб через 3, 5, 10 років і що для цього потрібно робити. А всі питання з операційного управління структурою клубу довірити управлінцю, який уміє це робити і буде діяти в рамках генеральної стратегії, заданої президентом клубу.

Тобто президенту абсолютно не потрібно розмінюватися на дрібниці, заглиблюватися в питання функціонування турнікетів, туалетів, чистоти стадіону, роботи служби маркетингу, контролю за роботою селекційної служби - на все це є управляючий директор, який повинен ставити всі ці завдання перед відповідними службами клубу і жорстко відслідковувати їх виконання. А президент повинен контролювати питання стратегії, роботу управляючого директора і підключатися в разі виникнення особливо гострих питань. Все! Класичне делегування повноважень. Але наскільки швидко це може привзвести до якісних змін справ у клубі на краще! Повірте, я знаю про що кажу.

Звичайно, вирішувати все одно тільки пану Суркісу. Але я був би дуже радий, якби він таки прислухався до сказаного. Для нашого улюбленого Динамо це могло б стати початком руху до нових великих перемог. В будь якому разі дуже хочеться, щоб так і було.

"— Не боитесь, что после слов, что вы, не против и дальше тренировать сборную, вас будут критиковать еще сильнее?

— А куда уж больше? "

З приводу: А куди ж більше? Нехай поспілкується з Доменеком, Чіро Феррарою, з тренерами збірної Англії які були до Фабіо Капелло... Ну, ось вони йому і розкажуть - куди більше!!!

Нічого не маю особисто проти Олексія Олександровича, як на мене - порядна інтелігентна людина, а який він спеціаліст - то вже не мені вирішувати... Але ці його слова просто вже допекли! Нехай наші футбольні фахівці кинуть погляд трохи західніше Ужгорода. Під яким пресом знаходяться всі причетні до футболу там, і порівняють ситуацію з нашою. Наші кишенькові журналісти інколи лишньої букви з уст випустити бояться, не те що слова. І після цього "спеціалісти" ще можуть говорити про якийсь надмір критики на їх адресу?!

Давайте спокійно проаналізуємо факти. Безвідносно до того є епідемія, чи немає; вірите ви в неї, чи ні.

1.Влада країни оголошує епідеміологічну небезпеку.
2.Прем"єр-міністр (на хвилиночку - найвища в країні посадова особа виконавчої влади) звертається до населення з проханням утриматися від присутності в місцях масової присутності людей, а якщо така необхідність є - то прохання одягнути медичну маску.
Тепер давайте уявимо, що ми всі живемо в цивілізованій європейській країні і є цивілізованими законослухняними людьми. Ну, в крайньому - разі - прагнемо там жити і такими бути. Як ми вчинимо?
Мабуть, вирішимо таки не відмовлятися від підтримки своєї команди в такому важливому для неї матчі і підемо на стадіон.
Варіанти нашої поведінки:
1. Незалежно від того віримо ми в епідемію чи ні, але для того щоб:
- не піддавати невиправданому ризику себе, свою сім"ю і близьких, а також оточучих людей
- виявити себе дійсно цивілізованими людьми
ми одягнемо маски.

2. Скажемо що по Києву в масках ходять тільки клоуни, що вся ця ситуація - спланована провокація (політиками, спецслужбами, жидо-масонами etc.), що настоящім пацанам - всьо пофіг , і маски одягати не будемо.
І кому ж ми зробимо гірше?

Так що моя особиста думка така: проводити матч з пустими трибунами - абсолютна дурня. А от масками забезпечити кожного відвідувача - це якраз те, що і потрібно зробити.

Тут на форумі хтось дуже правильні слова навів: "ми програли бій, але не війну". Як на мене - дуже слушне зауваження. Хочу поділитися своїми враженнями. Треба дякувати Богу, що в нас є Шева! Ми ще дітям і внукам колись розказувати будемо що ВЖИВУ бачили на полі легенду. Дуже прикро що ми не мали змоги бачити цьго генія футболу ті 10 років, що він грав за кордоном. Хачеріді - це велике майбутнє нашого клубу!
Тепер про інших. Просто прикро було бачити наскільки невідповідним був рівень гри Шеви і деяких інших наших гравців. В першу чергу Ярмоленка і Алієва. Не хочу узагальнювати, маю на увазі тільки цю конкретну гру, насправді ж вони класні гравці - ми це бачили зовсім недавно в іграх єврокубків. Але сьогодні - обняти й плакати...  Середньої лінії майже не було. Не знаю, не думаю що ті гравці, які вийшли на поле, так раптово втратили свій рівень - мабуть все ж таки помилка тренера (ІМХО).
І кілька слів про суперника. Почалося все за день до гри з неприкритого тиску Ахметова на суддю (його обіцянки не заходити у суддівську кімнату, бо як зайде, то може не стриматися і "провести серію" (він же боксер у минулому - з його слів). На те, як поводилися на полі "кроти" було гидко дивитися - ці всі апеляції до судді, виклики лікарів на поле, прохання позвати на поле маму, щоб поцілувала забитий пальчик і т.п. Тьху! Бридота! А постійні првокації?! А персонаж на ім"я Даріо... Не знаю як у вас, а у мене під кінець гри він просто нудоту вже викликав. Причому ж футболіст то об"єктивно - класний. А такий презерватив... Нехай би йому вже в Донецьку пам"ятник би поставили. Я так і бачу цю композицію. Сидить Даріо посеред поля, широко-широко розставивши руки і з придуркуватим виглядом тріщиться на суддю. Типа: брат, ты шо, донецких же гнобят?
Вибачайте, якщо трохи сумбурно, але то таке...