Отож згадалося… Працював я тоді інженером у науково-дослідному інституті. Були ще радянські часи. Афганська війна. Війна палала уже кілька років. Подробиці подій уже потроху з’являлися у публікаціях преси. А основна інформація приходила через телебачення. Здебільшого від військового кореспондента, якого потім самі військові називали «головним казкарем».
- Имя:
- Володимир Даник
- Статус:
- Наставник (1000 комментариев)
- Зарегистрирован:
- 23.02.2018 23:27
- Карма:
- 6793
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Футбольний сайт – джерело вельми цікаве та інформативне. Але коли потік інформації потужний, то і знайти щось потрібне можна далеко не зразу. А якщо публікація була кілька років тому?! Тут не кожен і докопається.
Отож і виникла ідея. Зробити так, щоб хоч щось знайти було легше. Колись, у студентські роки, вивчаючи не надто потрібні нині науки, була нагода покористуватись такою зручною книгою як словник… з певної дисципліни.
-
Ніби не дуже веселий момент… Дехто взагалі натякає: та забудьте, що є… таке слово – футбол! Коли такі люті віруси бродять навкруг… Але ж футбол, які б не траплялися обставини, усе ж дає можливість усміхнутися. А якщо вже щось написалося жартівливе на відповідну тему, то і можливості футбольного сайту щодо оприлюднення плодів творчості дуже немалі.
-
Був момент, що автора цих рядків свого часу просто вразив. Мої, так би мовити, літературні «університети», проходили у студії «Ровесник», що активно функціонувала при черкаській обласній газеті-молодіжці. Керував нею досвідчений письменник, редактор з дуже немалим досвідом Костянтин Cвітличний.
Спочатку, досить тривалий строк (а точніше – рік і кілька місяців) я більше спілкувався на засіданнях студії з такими ж, як і сам, літераторами-початківцями, а потім.
-
Ні, лебедину пісню півзахисту – ще співати зарано! Та і взагалі… дуже великі сумніви, що подібний вокальний твір увійде у репертуар гравців середини поля. Але говорити про гру півзахисту треба.
Що таке гра?! Це несподіванка… Це сюрприз! Ви чекали чогось отакого, а ми вам – чогось іншого… Чого ви і зовсім не чекаєте!
-
Так, треба, щоб діяльність, якій віддаєте час і сили, приносила... ну, хоч якийсь результат. Може, й не була особливо успішною, але ж... і не без успіхів теж. А як же їх досягати – отих клятих успіхів?! А це питання... Бо не все так просто.
Доводилось читати і таку річ. Хворим, яких треба було морально підтримати, підняти настрій, вмикали.
-
Готуючись до перегляду гри «Динамо» з «Десною», читаю текст, що стосується саме цього матчу. Мовляв, «Динамо» зустрінеться з конкурентом у боротьбі за медалі. А чого ж... не мали конкурентів, а тепер – маємо! Отож який не який – а все-таки... набуток!
І взагалі складається таке враження, що вірусний футбол (коли глядачів з відомих причин на трибунах нема) і футбол інший (коли пристрасті на трибунах усе ж киплять!
-
Так, повіяло весною... Бо вже і весна! І це змушує замислитися, бо і хотілося б свято весни і краси зустріти – ну, хоч трохи... усміхнувшись! Хоч і проблем цілком вистачає... Хоч і гострота цих проблем поки що не зменшується. Починаєш гортати написане і... о диво... довго шукати загалом і не доводиться.
-
Матч «Динамо» – «Ворскла»... Так, це була драма... Ну, ніби поставлена досвідченим театральним режисером! І були голи, що вражали своїм артистизмом. І була гра, до певної міри прогнозована, де було більше боротьби характерів, аніж гри... Трибуни, не заповнені глядачами, ніби підсилювали оце відчуття драми.
-
Ніби живемо у часи демократичні. І набагато більше інформації, щодо того як приймаються ті чи інші важливі для суспільства рішення. А все ж щось бува і важко зрозуміти. Адже хоч якась таїна залишається. І якщо життя це до певної міри гра, і політика теж, то хто ж буде відкривати – а які ж у нього карти.
