У кожному мінусі усе ж є і прихований плюс. Перемагала б улюблена команда у кожному матчі і в кожному чемпіонаті, то ми б, її болільники, тільки б і говорили, які у ній талановиті і майстерні гравці, які досвідчені і стратегічно мислячі тренери, які беручкі та енергійні менеджери! І болільницькі монологи якщо б і відрізнялися при цьому, то усе ж і не набагато.
- Имя:
- Володимир Даник
- Статус:
- Наставник (1000 комментариев)
- Зарегистрирован:
- 23.02.2018 23:27
- Карма:
- 6793
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
А до Кубка – зовсім недалеко... Треба перемогти «Минай», та вже... і фінал! А динамівці, як і їх прихильники, зголодніли за помітними досягненнями. Отож було помітно і по грі – «Динамо» хоче перемогти! І перемогти так, щоб ніякі випадковості переможній ході завадити не могли. Тому динамівці і намагалися грати і енергійно, і акуратно.
-
Отож зелене і чорне... Зелений колір життя... Зелена трава футбольного поля і... потемнілі барви грози. Але це було уже у перерві. А спочатку хмари тільки збиралися. На небі і на футбольному полі. Бо обидві команди – і «Зоря», і «Динамо» – грали і вельми активно, і досить обережно водночас.
Глядачів на стадіоні в Запоріжжі не було, а ось глядачів біля екранів було – більше п’ятидесяти тисяч… Цілком пристойна аудиторія для футбольного матчу, що є подією.
-
До речі – про склянку…
Щось почуємо уперше – і це звертає на себе увагу! Але потім стає… ну, ніби звичністю. І здається – про що ж тут говорити! Але ж ні… Бодай невелика іскорка здивування усе ж залишається. Ну, коли у словах, що їх уже не вперше чи чуєш… чи читаєш, є певний емоційний заряд, є якась своя і аж ніяк не позичена оригінальність.
-
Підхід кожного до тієї чи іншої справи дуже залежить від особистого досвіду. Як і вигляд на фото залежить, певна річ, від точки, з якої відбувається зйомка. Хоча і те, кого чи що знімаємо, безперечно, має значення.
Ось, скажімо, ви займаєтесь політичною сатирою. Виходите на сцену і... говорите зі сцени те, що люди висловлюють у приватних розмовах.
-
Так, український гумор – неординарний… яскравий… і, звичайно ж, глибоко народний! І коли говоримо про наш гумор саме у цьому аспекті, то відразу ж згадуємо Павла Глазового. О так… саме цей автор, саме цей наш… класик (так, саме класик! І не інакше…) і є чи не найближчим до народної стихії гумору!
Завітавши колись до футбольного сайту – «Динамо» від Шурика – звертаю увагу на одну з публікацій.
-
Слова успішність, успішна людина фігурують у нашій мові порівняно недавно, у останні десятиліття. А зміст цих слів залежить і від того, яка епоха, які люди при владі і яку політику ці люди проводять.
Згадуються роки ще минулого століття. Був я тоді школярем і у нас гостювала добра знайома моєї тітки, шкільна вчителька.
-
У футбольного сайту – немалі можливості! Ну, хоча б можливість говорити про улюблену гру і улюблену команду тоді, коли для футболу не скільки можливостей, скільки сумнівів щодо цього.
Життя – це і проблеми, і можливості! І пауза у футбольних подіях – це і нагода, і можливість укотре... але ніби по-новому.
-
Коли говоримо про болючі проблеми своєї країни і про події у ній, то варто було б і порівняти – а як щось подібне відбувалося десь і колись. Скажімо, а як там у Америці. Країна це з немалим досвідом демократії і немалими суспільними досягненнями. А демократія – це ж лише механізм, що дозволяє вирішувати проблеми тієї чи іншої країни.
-
Замислюєшся над тими чи іншими футбольними чи загалом соціальними реаліями і виникають думки. Їх намагаєшся викласти на папері, переконливо сформулювати… А інколи цього – і робити не треба! А просто процитувати сказане кимось… колись… І навіть, уявляєте, зовсім з іншого приводу.
Отож книга відомого театрального режисера ще радянських часів Анатолія Ефроса «Професия – Режиссер».