Михайло Коман – найкращий футболіст України 1950-х
17 червня 2011
Найкращому вітчизняному футболісту 1950-х – київському динамівцю Михайлові Коману – вручено почесний приз
Мінімалістична ретроспектива
Упродовж минулого року (конкретніше – з січня по вересень включно) наша газета в моїй особі (нескромно, зате правдиво) організувала низку із шістьох журналістських опитувань, метою яких було визначити найкращих футболістів України за десятиліттями – від п’ятдесятих і аж до «нульових». Коли стали відомі лауреати, виникла закономірна потреба «озолотити» їх. Першопочатково планувалося зробити це 16 жовтня на спеціальній «гала-виставі» (так, вживаю модний і вкрай незграбний термін), але… Не склалося тоді, не склалося ще кілька разів по тому.
Аби розв’язати цю ситуацію, довелося винаходити «альтернативні шляхи» – можливо, колись про них розповім. Та головне, що «крига скресла», відтак нагороди – а саме шість красивих медальок – одна за одною «сполучатимуться» зі своїми обранцями.
«Із усіма буває вперше…»
Дебютний обранець – видатний для вітчизняного футболу п’ятдесятих років гравець – уродженець Закарпаття Михайло Михайлович Коман.
Я зовсім не маю наміру нагадувати читачам, що це за постать – усі й так знають, а хто не знає, той не читатиме цей матеріал. Також не хочу вдаватися до банальщини – вчергове повторювати всі заяложені штампи про життєвий і спортивний шлях мого земляка – відповідну інформацію ви легко знайдете у виданнях енциклопедичного плану, або в Інтернеті.
Втім, я все ж можу поділитися цікавим фактом, який, поза всяким сумнівом, відомий мало кому. Отож за підрахунком групи статистиків київського «Динамо» на чолі з Андрієм Яковлєвим, Михайло Коман став найпершим футболістом в історії столичної команди, який забив за неї понад 200 м’ячів – тут ідеться про поєдинки всіх рівнів, себто крім офіційних (чемпіонат плюс Кубок СРСР) враховуються й неофіційні (товариські й міжнародні товариські матчі).
Лірична вставочка (майже етюд) на дві теми
Є ще один факт із когорти цікавих і маловідомих – він вразив мене просто наповал.
У приватних бесідах Михайло Михайлович – завше в сльозах – розповідає про вражаючий випадок зі свого дитинства. Випадок, який є індивідуальним варіантом ситуації, коли «маленька» людина стикається з Історією. Таке трапляється з кожним із нас, а в літературному плані про це найкраще (як на мій смак) написав француз Гі де Мопассан у новелі «Двоє друзів»…
Отже, березень 1939 року. Закарпаття. Незабутній час короткого існування держави під назвою Карпатська Україна. Окрилені діяльністю видатного політика Августина Волошина, мешканці краю – переважно молодь – піднялися супроти хортиської Угорщини на завідомо програшну битву. Переважаючі кількісно, краще оснащені технічно мадярські сили зі значними зусиллями подолали опір молодих захисників Срібної Землі, жорстоко розправившись із тими, хто не загинув на полях битв: тоді, в другій половині першого місяця весни 1939-го, по всьому Закарпаттю відбувалися масові розстріли – чи не в кожному селі угорці вишикували в «шеренги» молодих людей, які воювали на боці українських сил (або ж їх підозрювали в цьому), і…
Так ось, свідком однієї з таких трагедій був маленький Михайлик (чи Мігалько) Коман, який, зачаївшись у хащах на березі річки, на власні бачив екзекуцію – наглу смерть кількох десятків хлопчиків (саме це слово вживає екс-гравець «Динамо»)…
Мене з цього приводу вельми цікавить, чому ні я, ні будь-хто ніколи ніде про це не читав: Михайло Михайлович дав купу інтерв’ю, а цю тему чомусь оминав. Хоча, підозрюю, оминав не він, а журналісти. І справді – «кому це потрібно»? Хіба може така «немодна» тема зацікавити, припустімо, українофоба Максима Максимова, котрий взяв у Комана з десяток інтерв’ю? Чи сучасних інтернетівських «майстрів пера і мікрофона», котрі в наших футбольних ветеранів питають лише про те, скільки ті заробляли, скільки випивали, а також наскільки доступними були тогочасні дівчата…
Топ-10 найкращих футболістів України 1950-х рр. (за опитуванням газети «Український футбол»)
1. Михайло КОМАН
2. Віталій ГОЛУБЄВ
3. Олег МАКАРОВ
4. Юрій ВОЙНОВ
5. Віктор ФОМІН
6. Олександр АЛПАТОВ
7. Андрій ЗАЗРОЄВ
8. Абрам ЛЕРМАН
9. Георгій БОРЗЕНКО
10. Павло ВІНЬКОВАТОВ
Володимир Баняс, газета «Український футбол»