Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Внаслідок останніх подій, які стали тяжким випробуванням для нашої країни, щодо держав-агресорів уже тепер впроваджено різноманітні санкції від світової спільноти. Зокрема, й у спортивній сфері.
Як відомо, ФІФА і УЄФА днями відсторонили збірні та клуби Росії від усіх міжнародних турнірів. Подібні ж заходи торкнулися й багатьох інших популярних видів спорту.
Сьогодні виповнюється 55 років від дня фіналу Кубка СРСР 1966 року. В Лужніках московське Торпедо приймало київське Динамо.
Наведену тут картинку було вміщено на сторінці ФБ «WBC Ультрас Динамо» ще до матчу з Агробізнесом. Скільки можна судити з матеріалів сторінки, власне результати гри Динамо цікавлять так званих «Ультрас Динамо» в останню чергу. Бо перед кубковим півфіналом вони недвозначно заявили: «Ми й надалі відмовляємося підтримувати команду і це буде тривати до тих пір, поки ганебний румун є головним тренером Динамо.
Гром с ясного июльского неба прогремел, и теперь среди болельщиков Динамо разливается заунывный плач Ярославны.
Можно, конечно, подключиться и тоже поплакать. Понятное дело, есть от чего.
А можно даже на фоне оглушающей новости включить настрой на «наполовину полную бутылку». И попытаться все же выложить слово «счастье» из четырех пресловутых букв, начиная с «ж».
Когда мы критикуем игру киевской команды, часто звучат обвинения в адрес игроков (почти всех). Класс не тот, умение не то, способности не те. Ошибки в реализации, обрезки в защите. Половину разогнать надо.
В то же время любой из критикуемых игроков, если поднять его досье, не раз и не два отличился успешными действиями то ли в Динамо, то ли в аренде, то ли в составе сборных.
Долгожданное возвращение Кубка, который давненько уже не посещал динамовскую витрину трофеев, стало для всех нас безусловным и существенным позитивом. Пускай теперь для одних это будет обнадеживающий свет в конце туннеля, для других – просто блеснувший лучик в темном царстве.
Но приходится отдавать себе отчет в том, что и лучик мог бы не зажечься.
В ожидании матча "Динамо" против "Зари" вспомним еще пять художественных фильмов, в которых так или иначе присутствует главный киевский стадион – нынешний НСК "Олимпийский".
После вчерашнего матча нет охоты анализировать нынешнее состояние "Динамо", вникать в нюансы тренерских замыслов Михайличенко, комментировать действия мадам со свистком или страдания Степашки. И так на душе грустно. Счет на табло, место наше – в таблице, а черно-оранжевая команда выходит на поле "Олимпийского" в статусе хозяев.
Продовжуючи тему, нагадаю, що автором більшості шаржів є київський митець Анатолій Арутюнянц. Його ім’я надалі не згадуватиметься, а інші художники (москвич І.Соколов та ін.) будуть зазначені. Авторами епіграм є Л.Горіловський (ЛГ), Л.Сашко (ЛС), Н.Фірсель (НФ).
Учорашній День сміху підштовхнув до того, щоб згадати про особливий прояв популярності майстрів київського Динамо минулих поколінь. Свого часу було поширено звичай малювати дружні шаржі на знаменитостей та писати на них епіграми. Так відзначали найвідоміших літераторів, митців, музикантів, акторів кіно, театру й естради.
