"У день виїзду, з"ясувалося що серед 46 чоловік що їдуть на футбол було аж п"ятеро(!!!) дівчат! Це мене трохи збентежило, адже попередні поїздки були суто чоловічі. Не було жінок (дівчат) ніколи. А тут таке! Я трохи розчарувався і переживав за результат, такі вже в мене забобони. Завжди рахував, що футбол - це суто чоловіча справа.
- Ім'я:
- Андрій Бортнік
- Статус:
- Старожил (689 комментариев)
- Улюблені клуби:
- ДИНАМО КИЇВ НАЗАВЖДИ !
- Зареєстровано:
- 06.05.2012 15:44
- Карма:
- 6386
- Про себе:
- Фанат Динамо Київ з 1982 року.
- Топ-10 блогерів:
- Да
-
-
Моя не любов (ненависть) до "Шахтаря" розпочалася у 2004 році. Хоч я фанат "Динамо" Київ з 1982 року, але це не заважало і не заважає мені підтримувати, вболівати за інші українськи клуби у єврокубках.
Якщо брати до уваги радянськи часи, то і тоді я вболівав за всі команди СРСР у Єврокубках, окрім московського "Спартака".
-
Ця розповідь про те, як я, сам того не бажаючи, вилікував від алкогольної залежності двох своїх друзів. Якби ми не поїхали на футбол - цього би, можливо, і не трапилося.
Як я вже писав у своїх попередніх розповідях, у 2003 році почав організовувати колективні поїздки на матчі "Динамо" Київ у Лізі Чемпіонів із Хмельницького.
-
Про те, як 1999-й рік, став одним із найщасливіших років мого життя.
Коли в неділю 31 січня 1999 року, "Динамо" Київ мало грати в фіналі Кубка Співдружності із московським "Спартаком", я молив Бога лише про одне, щоб у моєї дружини не почалися пологи, щоб мені не прийшлося везти її в роддом. Ні, звичайно ж я чекав дитину, хотів і не міг дочекатися тієї миті коли я стану батьком.
-
Як я вже розповідав, після першого знайомства із Лігою Чемпіонів та трохи екстримального повернення додому після матчу "Динамо" - "Локо", я зрозумів, що дивитися матчі ЛЧ по телевізору більше не зможу. Це видовище треба бачити на власні очі. І ось, зваживши всі за та проти, я вирішив спробувати організувати поїздку на футбол.
-
У вересні 2003 року мене відправили у службове відрядження в місто Київ. В прикордонному навчальному центрі я мав взяти молодих солдат-зв"язківців та доправити їх до місця служби у Хмельницький. Я приїхав на Воздухофлотський проспект, дізнався кого нам призначають, поспілкувався з хлопцями та командуванням.
-
7 лютого 2005 року. В цей день моїй донечці виповнилося 6 років. Як слід відзначивши день народження, я провів гостей до тролейбусної зупинки "Олімпійська" в наших хмельницьких Гречанах ( гостей завжди треба проводити до зупинки і чекати поки не сядуть в транспорт! Знаєтете чому? Щоб не повернулись )))).
-
Дуже хочу, щоб після закінчення футбольної кар`єри гравця, мій улюблений воротар Олександр Шовковський, мій СаШо, написав книгу про себе. Про своє життя, про свій шлях у футболі. Здається мені, що ця книга буде мати шалений успіх в читацькій аудиторії, та розповідь Шовковського багато чому зможе навчити юних футболістів.
-
_ У липні 1991 року, я сімнадцятирічний юнак, вперше в житті поїхав у Київ на__ __футбол.__ __ Це трапилося раптово. Коли один із моїх друзів, Вовка Попов, сказав що поїде у Київ до тітки, а заодно піде на футбол "Динамо" Київ - "Спартак" Москва.__ __ Окремо хочу розказати про Вовку. Можна сміливо стверджувати що саме ця людина відкрила для великого футболу Андрія Кирлика.
-
24 грудня 1991 року мене було призвано до лав Радянської армії. Точніше це вже була не радянська, але ще й не українська армія. Служити мені прийшлося у столиці Волинського краю, місті Луцьку.
Прийшла весна 1992 року, я вже трохи обтерся у солдатській службі. Трохи вивчив місто Луцьк. Найперше що я знайшов, це, звичайно же, стадіон "Авангард" - місце де проводить матчі місцева команда "Волинь".