Пользователи → SergiyS → блог

Доброго дня!

Вкотре (!) хочу звернути увагу на що перетоворився колись найпопулярніший футбольний форум в Україні.

Постійний срач (вибачте на слові), "атака клонів" та відверте загаження усіляким лайном (типу вчорашніх та сьогоднішніх підерастичних творів) не знаходить жодної реакції у адміністраторів форуму. 

Були відмовки на зразок "саморегуляція" - тобто дописувачі самі мали просто ігнорувати провокаторів. Гаразд, можна погодитись.

Але що робити з "клонами"? Чому щоразу дописувачі мають здогадуватись: написав текст відомий тобі автор чи його "клон"? Була цілком логічна пропозиція ввести реєстрацію аби хоч від клонів позбавитись. Але ж ні. Шурік категорично відмовився від неї на Стіні, хоча охоче застосовує в блогах та статтях.

Загаження - іноді модератори все ж таки їх труть, але далеко не завжди. Про оперативність взагалі смішно казати: повідомлення не те що "нейтрального" характеру, але й відверті образи на адресу нашої команди, гравців, тренерів, історії - висять від кількох годин до кількох діб. Це називається модерація?

Можна здогадуватись кому і навіщо потрібно знищити Стіну. Але не можу здогадатись, чому Шурік дивиться на це все крізь пальці. От і постає питання, а чи потрібна взагалі Стіна Шуріку?

Доброго дня, панове!

В суботу Олександр Шовковський знов показав усім критикам (і особливо критиканам), ХТО зараз №1 в комаді Динамо (Київ). І не лише за цифрою на футболці, а й за грою, за віддачею, за відданістю.

Адже після серії невдач, та чого там гріха таїти, серії відвертих ляпів, і серед футбольних спеціалістів і серед місцевих "спеціалістів", і від усіх кому не лінь поширювались думки від відносно спокійної "треба відпочити", до більш радикальної "час на пенсію". Навіть колишній воротар Волині, якого крім як власне в Луцьку навряд чи хтось згадає, виліз на авансцену з такою "оригінальною" думкою.

Згоден, після блискучого минулого сезону, за який Олександр справедливо отримав нагороду "Найкращого воротаря", було дещо дивно бачити ті голи від Уругваю, Іллічівця, Чорноморця. І перед головним матчем сезону з Шахтарем у багатьох були побоювання за надійність нашого голкіпера. Але все ж вважаю, що справжні вболівальники були впевненні, що це був тимчасовий спад, що Саша відновиться і своєю грою доведе право на позицію №1. Що саме ВІН має захищати наші ворота у найбільш важливому і відповідальному матчі .А критикани зникають "як роса на сонці" в очікуванні, допоки наш воротар знов помилиться. "Собаки гавкають, а караван іде".

До речі, слід віддати належне партнерам Шовковського, особливо Андрію Шевченку, які підтримали свого партнера і капітана. Але особливо я хотів би відмітити Юрія Сьоміна, який не перестав довіряти Олександру,  і, як виявилось, недаремно.

А щодо Коваля - звичайно, воротарю потрібна практика і я за те, щоб її надавали, як то в матчах за Кубок України та в деяких іграх Чемпіонату. Втім, в Макса ще усе попереду. І хочеться побажати йому терпіння та вміння навчатись, допоки в команді є такий Професіонал, як Олександр Шовкоський. Аби після завершення кар'єри нашому "Номеру Один" була достойна заміна.

P.S. В суботу Олександр Шовковський встановив ще одне досягнення - 300 "сухих" матчів.  Вдумайтесь у цю цифру.

Шановні адміністратори!

Впродовж всього сьогоднішнього дня на сайті з'являються статті та блоги, що відверто дискредитують та ображають одного з найвидатніших гравців за всю історію ФК Динамо (Київ) та футболу незалежної України  Андрія Шевченка.

Можна звичайно перерахувати всі здобутки, нагороди, титули Андрія. А ще можна нагадати про його доброчинну діяльність. Про Кубок Чемпіонів, привезений на могилу Метра. Але навряд чи це змінить думку цих "чорноротих".

Вони ж скажуть, що всі колишні заслуги не дають право себе так поводити як Шева.

Так. Але чи знають вони всю правду? Чи для них ОБС - найголовніше джерело?

Шевченка вже починають таврувати ганьбою, не вислухавши його самого. Суд без суду - типове явище як для цього сайту, так і для всієї держави.

Але Ви, адміністратори, не маєте допускати такого "беспредєлу" на сайті Динамо.

Природа вболівальника така, що футбол він оцінює більше емоціями, ніж здоровим глуздом. 

Але гра закінчується, емоції влягаються, і тут вже варто "увімкнути мозок". Втім, не у всіх це виходить. І ми бачимо, як одні і ті ж самі дописувачі після гри Динамо-Рубін пістрявили тут вигуками "вірю в команду", "вірю в Сьоміна!" а після матчу відповіді "чемодан-вокзал-Росія", "що відбувається з командою?" і тому подібне. А ще ці самі дописувачі "таврували ганьбою" так би мовити "невіруючих" - тих, хто ще після першої гри відверто критикував Сьоміна і не бачив перспектив в команди.

Але що ж з них взяти? Куди вітер дує...

Ну ось і дочекалися вболівальники найпопулярнішої в Україні команди страту в Лізі Чемпіонів.

Яким цей старт видався і які організіційні висновки будуть зроблені - тема іншої розмови.

Тут хотілось поговорити про такі тези як "футбол в маси" та "популяризація футболу" у площині телевізійних трансляцій матчів нашої улюбленої команди.

Отже, права на трансляцію матчу Динамо-Рубін отримав медіахолдинг  "1+1", до складу якого крім однойменного каналу входять також канали ТЕТ (загальнодоступний) та "2+2" (колишній "Кіно" - кабель і супутник).  І відправив цю трансляцію на "2+2". З одного боку, нічого дивного - там вже другий рік крутять матчі УПЛ. З іншого - десятки, або навіть і сотні тисяч відданних вболівальників Динамо не мають жодної змоги дивитися матчі не тільки в національному чемпіонаті, а й у єврокубках. Чому обрали "2+2", а не ТЕТ (як раніше), зрозуміти можна - власникам будь-яким способом треба піднімати рейтинг досить нікчемного каналу. І заручниками цього стали вболівальники, які раніше мали хоч якусь змогу побачити гру рідного клубу. 

І тут повернемося до заголовку "Моя хата скраю". Ну справді, яке діло, наприклад, киянину, в якого є супутникове або (і) кабельне телебачення  (та й на звичайну антену 2+2 зловиться )та ще й швидкісний інтернет до проблем тих, інших? Він буде казати "добре, що не ICTV", або "слава Богу, що хоч не на УТ-1", а ще частіше "де-небудь, аби тільки не на Ахмєтовських каналах". Інші будуть розказувати про спорт-бари. А ще деякі - "супутникове і кабельне ТВ зараз не проблема".  А от це як для кого...От уявіть, що колись буде в Україні все телебачення IP. Тоді знову будут "обрані" дивитись гру, а "плебеї" - слухати по Радіо або чекати випуску новин. А тепер уявіть. що колись за перегляд кожного окремого матчу доведеться платити. Як, наприклад, за скачування ліцензійного фільму чи музики. "Обраних" стане ще менше. Але вони будуть все такими ж байдужими...

До речі, ці розумники коли-небудь задумувались, чому наприклад Формула-1 продає права на трансляції тільки загальнодоступним каналам? І права ці коштують значно дорожче, ніж на гру Динамо-Рубін. Правильно, популяризація. І не на словах, а на ділі. Але це не про нас...

У нас десятки тисяч вболівальників будуть і надалі дивтись гру Іллічівець-Оболонь в той час, коли "обрані" будуть дивитись гру Динамо. Бо "моя хата скраю"...

Доброго дня!

Вкотре за останній час маємо технічні проблеми зі Стіною. І вкотре жодної інформації від адміністрації сайту. І це при тому, скільки вона має відвідувачів (що пишуть або просто читають - останніх, мабуть, значно більше).  Тому виникають цілком логічні сумніви в потрібності Стіни для власників сайту.

Всім щирим вболівальникам Динамо відомо, що наша улюблена команда цього року святкує одразу два ювілеї: 50 років першої перемоги в чемпіонаті СРСР та 25 років останньої перемоги в Кубку Кубків.

І який же подарунок підготували для своїх вболівальників керівництво клубу та сама команда? 

Отже по-порядку.

1. Керівництво. На дворі вже середина квітня а ЗМІ жодної інформації про заходи на честь ювілеїв. На жаль, ми вже звикли до такого відношення...

2. Команда. В рік ювілеїв двох трофеїв команда має шанс лише на один - Кубок України. Ну, будемо сподіватись принаймні на це. Чемпіонат програли ще до Нового Року, з ЛЄ вилетіли на минулому тижні... На це є багато об'єктивних та суб'єктивних причин (як не як три тренери впродовж сезону), але факт залишається фактом.

От такі от святкування...

Можете подумати, що блог "ні про що" та й взагалі занадто сумний та песимістичний. Ваше право.

Але чому радіти, на що сподіватись?

За 25 років були два виходи в 1/2 КЧ (ЛЧ) і один вихід в 1/2 КУЄФА . З одного боку непогано, але з іншого, якщо півфінали 87-го та 99-го років заставляли всю Європу говорити про Динамо, як про одну з найкращих команд Європи, то  про 1/2 КУЄФА такого не скажеш. Чи то турнір такий заштатний, чи то просто команда не показувала того футболу, про який варто було б говорити провідним європейським експертам.

От тут один товариш доводив, що Кубок Кубків може бути прирівняний, або навіть нижчий за КУЄФА чи Лігу Європи. Можливо, в чомусь він має рацію. Але Динамо в 75-му та 86-му роках не просто виграли другий (чи третій) за значимістю турнір, а показали блискучу гру. В 75-му в іграх за Суперкубок була обіграна надпотужна Баварія, найкраща команда тих років із чемпіонами світу в складі. І тоді самі німці визнавали геній Лобановського і блискучу гру Динамо. Тоді про Динамо заговорила вся Європа...

Гру Динамо проти Атлетіко європейські спеціалісти називали грою 21-го сторіччя. Чи казали таке про той же Атлетіко після перемоги в 2010-му, чи про Зеніт, ЦСКА. Шахтар... Мабуть, ні. Просто хороші ігри, хороші команди, але нічого видатного.

До чого я це все написав?

Просто хочеться знати, чи дочекаюсь я в своєму житті ще хоч одного євротріумфу Динамо? Чи слава Динамо померла разом з Лобановським?

Contra spem spero...

Доброго дня, шановні!

Нинішній рік для Динамо багатий на ювілеї: 50 (!!!) років першому  союзному чемпіонству, 25 років перемозі у Кубку Кубків, 25 років 12-му союзному чемпіонству.

Ну і у мене, як у вболівальника Динамо теж скромний юбілей - 25 років вболіваю за цю команду.

І стало мені цікаво, як зароджується, як загорається та іскорка пристрасті, любові до команди? Чи не схоже це на зародження кохання до жінки, з якою, можливо, судилось прожити все життя?  Розумію, кожен своїм, власним шляхом прийшов до щирого вболівання за свою команду. В когось це передалось у спадок від батька, хтось і уявити не міг, що може стати вболівальником якоїсь іншої команди.

Зараз, зустрічаючи на вулицях моєї рідної Вінниці школярів з шапочками та шарфиками Шахтаря, задумуюсь, а чому вони обрали саме цей клуб? Чи це в них надовго, чи на все життя, як для мене в їхньому віці стало Динамо? Чи тільки тому, що Шахтар зараз "на коні"?  І розумію, для такого видатного клубу, як Динамо, все ж потрібні перемоги, потрібні трофеї. У всіх турнірах. Чемпіонат, Кубок, Ліга Європи - будь де.  Ні, я не пропагую "глоріхантерство" - нашій відданій армії такі не потрібні . Але без трофеїв такому клубу не личить.

Отже, мій перший "футбольний" спомин датується 1986-м роком, а саме "золотим" матчем Київського та Московського Динамо. Після тієї гри, нагадаю, Динамо вдваннадцяте стало Чемпіоном СРСР. Скажете "ГЛОРІХАНТЕР"? Заперечу! Бо я не залишив команду в роки "без трофеїв". І дочекався нової перемоги у 90-му, коли після 4:1 з московським ЦСКА Динамо здобуло  останнє своє союзне золото, востаннє на Олімпійському палали вогні перемоги... А потім пішов Лобановський, розвалився Союз, розвалився футбол, ледь не розвалилось Динамо...Нова надія з'явилась, коли президентом Динамо став Григорій Суркіс, а тренером Йожев Сабо. Ту перемогу у 94-му над Спартаком у Києві, мабуть ще довго будуть згадувати.... Потім Панатінайкос, Лопес Ньєто, шуби, дискваліфікація...

І ось нова надія - до Динамо повернувся Валерій Васильович. ПСВ, Барселона, Арсенал, Реал відчули на собі силу НОВОГО Динамо, в якому засяяли Шовковський, Ребров, Калитвинцев, ну і звичайно Шевченко...

Потім не стало Лобановського і все пішло шкереберть. Але віддані фани Динамо не залишили команду.

Тому що в них одне життя, одна любов, одна команда - Динамо (Київ)

Шановні адміністратори сайту!

Я не перший, хто звертається до вас щодо проблеми української мови на цьому сайті. Але проблема як була, так і залишається, і що найбільш неприємне, практично не видно ваших кроків для її вирішення.

І не варто розказувати байки, що вам треба набирати додатковий персонал для друкування матеріалів українською мовою. Адже велика частина інтервью україномовних гравців та тренерів видається в оригіналах саме українською і ви навпаки перекладаєте її на російську.  В той же час для натиснення кнопок Ctrl-C і Ctrl-V, як на мене, не треба багато часу і тим більше додаткового персоналу.

P.S. Я нічого не маю проти російської мови та російськомовних громадян. Як і проти того, що статті та інтерв'ю пишутьcя російською мовою. Але не в тому випадку, якщо в оригіналі вони українською. 

Читати повністю →