Ода сучасності.
Байдужі люди – пандемія часу,
Змагаються за статуси масні,
Ховають злобу в посмішках нещасних,
Читають неримовані пісні.
Байдужі люди – полонені моди,
Міняють честь і совість на гламур,
Формалізують залишки свободи
Запродують себе за блиск купюр.
Байдужі люди декларують норми
Таврують демократів незручних,
Приймають цінності чужі й потворні,
Плазують до протекцій визначних.
Байдужі люди до біди байдужі,
У жадобі плекають власну лінь,
Не бачать – п’яних-хворих у калюжі,
…від співчуття лишилась тільки тінь.
Байдужі люди поспішають в себе,
Не помічають вуличних бацил,
Виховувати вулицю не треба –
Хай п'ють і курять доки стане сил!
Байдужі люди без вина байдужі,
А з чаркою добріші у стократ,
В хмільному драйві щедрі, вільні й дужі,
Купують сто грам щастя напрокат.
І все життя просякнуто дурманом
Ним заливають мізки просто так,
І десь в далеких ранках, мов в тумані,
Лишилась їх дитяча чистота…