Колишній воротар чернігівської «Десни» Ігор Литовка, який зараз виступає за команду третьої хорватської ліги «Загора», згадав події початку війни.
— Я перебував із командою на зборах у Туреччині. Моя дружина була в Києві, вона мала ось-ось народити. А мої батьки з моєю старшою дочкою були у Чернігові. Постійно були з ними на в’язку. Дружина перші дні була у друзів, а потім поїхала до пологового будинку. Народила 27 лютого, на щастя, в палаті, але вже за годину за сигналом повітряної тривоги була змушена спускатися до бомбосховища з новонародженою донькою Мирославою.
Мої батьки одразу намагалися виїхати з Чернігова, але буквально перед ними їхав БТР і наїхав на автомобіль цивільних, після чого вони повернулися до міста і знаходилися там п’ять днів. Далі об’єдналися з сусідами і всі ці дні сиділи у підвалі. Потім, дякувати Богу, знайшли можливість виїхати, незважаючи на інформацію в інтернеті, що всі мости заміновано. В цей же час моя дружина намагалася виїхати з Києва евакуаційним потягом. Я просто не уявляю, що тоді коїлося на вокзалах і як моя дружина з новонародженою дитиною це все пережила. З її спогадів, там було просто пекло. Коли потяг подали, натовпи ломилися у вагони, виламували двері до провідників, просто якийсь апокаліпсис… У Хмельницькому вона вже зустрілася з моїми батьками, забрала доньку і вже разом з нею поїхала до Румунії, де я їх і зустрів. Це все було дуже складно та хвилююче. Старша дочка мене як побачила, одразу в сльози. Нині це згадуємо як страшний сон. Далі поїхали до Польщі і звідти — до Хорватії, — сказал Литовка.
