волынь новости

Головний тренер «Кривбаса» Юрій Вернидуб розповів про зниклого безвісти колишнього гравця «Прикарпаття», «Динамо», «Дніпра», «Чорноморця», «Волині» та збірної України Романа Максимюка, з яким він колись грав в одній команді.

Читать полностью →

Екс-гравець луцької «Волині» Сергій Симінін пригадав, як йому гралося в цій команді поруч з колишнім захисником київського «Динамо» та збірної України Владиславом Ващуком.

— Клас Ващука відчувався. Дуже сильний футболіст. Першу передачу Ващук віддавав будь-яку, і вона завжди доходила, куди він хотів. Це одразу з першого тренування стало видно. Ващук — взагалі легенда українського футболу.

Ващук вже міг не бігати. Він передбачав ситуацію та підказками усіх правильно розставляв на полі. З ним комфортно було грати. Ми багато чому в нього навчилися.

— А як Ващук в команді поводився? Не було зверхнього ставлення?

— Та ні. Взагалі усе було добре. Простий хлопець. Не казав: «А я за „Динамо“ грав, за збірну…». У Кварцяного все швидко вирівнювалося. Колектив був дуже хорошим.

Дмитро Вєнков

Колишній півзахисник «Волині» Андрій Богданов розповів про роботу під керівництвом Віталія Кварцяного у луцькому клубі.

Читать полностью →

Умер известный вратарь и тренер Александр Гуменюк.

О смерти Гуменюка, которому было 48 лет, сообщает пресс-служба клуба «Диназ», где в последнее время работал Александр.

Гуменюк начал карьеру футболиста в хмельницком «Подолье». В 1990 году перешел в юношескую команду киевского «Динамо» по приглашению тренера Александра Шпакова. Впоследствии тренировался под руководством другого известного динамовского тренера Виктора Кащея. В этой команде он играл бок о бок с Андреем Шевченко, Игорем Костюком, Александром Голоколосовым, а его конкурентом на вратарской позиции был Вячеслав Кернозенко. Позже голкипер защищал цвета столичного ЦСКА, «Днепра», «Черноморца», «Волыни» и «Металлиста».

После завершения карьеры Александр работал тренером в ДЮФШ «Динамо», «Ворскле», «Зирке», «Буковине».

Захисник «Олександрії» Олександр Мартинюк, який раніше виступав за «Волинь», розповів про причини припинення існування луцького клубу.

— Що пам’ятаєте про розпад «Волині», як він відбувався?

— В останній рік прийшов Альберт Шахов, вже тоді ми зрозуміли, що такого фінансування, як раніше, більше не буде. На той момент у нас був дуже молодий склад, багато хлопців було з U-19. Молоді футболісти, які там були, залишилися на доволі скромних умовах, а коли терміни дій контрактів завершилися, то усі розійшлися. Було зрозуміло, що все йде до припинення існування, бо ніхто вже не запрошував у «Волинь» більш-менш відомих футболістів.

Напевно, головною причиною розпаду «Волині» стала війна. Після початку повномасштабного вторгнення було офіційно оголошено, що клуб припиняє своє існування, принаймні тимчасово.

— Тобто, якщо б не війна, то думаєте, що «Волинь» грала б і надалі?

— Думаю, що так, але на рівні першої або другої ліги. Але хто його знає, може, і знайшли б якесь фінансування, спонсорів і ставили б завдання виходу до УПЛ. Але в останній рік у нас ніяких амбітних цілей не було, нам сказали, щоб ми трималися на рівні першої ліги. Головне — протриматися цей рік, а наступного може щось і зміниться, але сталося, як сталося. Зараз грає лише якась команда на область та ДЮФЛ.

Ігор Лисенко

Колишній нападник низки українських клубів Анатолій Діденко поділився спогадами про роботу під керівництвом відомого наставника луцької «Волині» Анатолія Кварцяного.

Читать полностью →

Колишній наставник «Волині» Віталій Кварцяний розповів, що кар’єра померлого напередодні Богдана Шершуна могла скластися інакше.

— Я точно знаю, що Шершуна запрошували до «Динамо», коли головним тренером був Лобановський. Але він у підсумку вибрав «Дніпро», а потім ЦСКА. У Києві за Валерія Васильовича були тренування на виснаження, можливо, Шершун вибрав ощадливий режим, більш ігровий і тактичний, який сповідували «Дніпро» і ЦСКА.

Щодо збірної, то напевно, там були сильніші гравці, ніж Шершун, той же Головко в парі з Ващуком, Русол. У деяких моментах внизу Богдан не встигав прийняти м’яч і спритний, різкий нападник міг піти у відрив. У Шершуна була в пріоритеті позиційна гра, — сказав Кварцяний.

На войне, которую против Украины почти два года ведет недострана под названием «россия», погиб бывший защитник луцкой «Волыни» и тернопольской «Нивы» Роман Годованый, которому было 33 года. У него остались двое детей и жена.

О гибели бойца сообщил Чортковский районный территориальный центр комплектования и социальной поддержки. «Годованый погиб 29 ноября во время выполнения боевого задания в результате взрыва вражеского снаряда», — говорится в официальном сообщении.

«Роман служил в 33-й бригаде. Ночью Годованый был на боевом выходе, а по его подразделению начал работать танк. Бойцы забежали в посадку и там зацепили растяжку», — поделился подробностями о гибели футболиста украинский журналист Роман Бебех, который организовал сбор в помощь семье Годованого.

Бывший наставник «Волыни» Виталий Кварцяный рассказал, что хотел продать полузащитника Ярослава Кинаша в «Реал».

— Были какие-то предложения по Кинашу? Мы его в «Реал» хотели продать! Мы записали диск с нарезками его игры, и Кулишевич передал его Беланову, а тот — Бутрагеньо, с которым он дружил. Мы стали ждать, когда Бутрагеньо пригласит Кинаша в «Реал» на просмотр, но этого, как всегда с нашим счастьем, не произошло. Бутрагеньо уволили из «Реала», на его место пришли другие люди и некому было вызвать Кинаша. Затем у Ярика последовал ряд серьезных травм: мениск, кресты. Он впоследствии ожил в «Рух» и мы его снова вернули в «Волынь». Очень талантливый футболист! — сказал Кварцяный.

Колишній головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний розповів про конфлікт із Вячеславом Шевчуком.

— У мене з Шевчуком завжди були хороші стосунки, але нещодавно він мене здивував своєю поведінкою, тому я не хочу про нього говорити. Його для мене зараз не існує.

— Що сталося?

— Він мені вирішив «віддячити» за все хороше, що я для нього зробив. Коли були вибори до Волинської асоціації футболу, Шевчук почав вести проти мене кампанію, підтримував мого конкурента і просив мене зняти свою кандидатуру з виборів. Зраджують не вороги, зраджують друзі.

Але так уже й бути, історію про нього розповім.

— Давайте.

— У грі за молодіжну команду України проти Туреччини Шевчук отримав травму гомілкостопа, і його потім не хотіли викликати, але я його знову пропонував тренерам молодіжки. Я сказав: «Я терплю, і ви терпіть. Скоро він розкриється». Шевчук тоді припускався багатьох помилок, але я йому довіряв, бо бачив потенціал.

Я його привіз на базу збірної в Конча-Заспу. Молодіжка жила на старій базі, а головна команда на новій. Туди не пропускала охорона. Я кажу: «Викличте Лужного». Олег прийшов, я йому сказав: «Наглянь за синочком Славіком: щоб його ніхто не образив, щоб він добре харчувався тощо. Візьми його під своє крило, скоро він буде в першій збірній».

Мені було дуже приємно, коли Лужний виводив збірну України як капітан, а Шевчук з пов’язкою — молодіжку. Прикро, що Слава все це забув і пішов проти мене.

Андрій ПІСКУН