арсенал новости

Напередодні матчу 4-го туру Ліги чемпіонів проти «Інтера» вболівальники «Арсенала» отримали позитивні новини з лазарету команди.

За інформацією офіційного сайту клубу, капітан «канонірів» Мартін Едегор повністю відновився після травми гомілковостопного суглоба, через яку він вибув з гри на тривалий період. Норвезький хавбек відновив повноцінні тренування з командою. 

Нагадаємо, що Едегор зазнав пошкодження під час матчу Ліги націй проти Австрії 9 вересня.

Спортивний директор «Арсенала» Еду Гаспар вирішив залишити свою посаду, повідомляє Daily Mail.

За інформацією джерела, бразильський фахівець піде у відставку після п’яти років роботи в лондонському клубі. Точна причина такого рішення поки невідома. Однак одним із можливих пояснень є те, що клуб вніс деякі корективи в ієрархію обов’язків на ключових посадах.

Український гравець «Арсенала» Олександр Зінченко може залишити лондонський клуб вже у січні, повідомляє портал GiveMeSport.

За інформацією джерела, головний тренер «Арсеналу» Мікель Артета майже не розраховує на Зінченка, особливо після програного матчу «Ньюкаслу», в якому українець відіграв невдало, з’явившись на полі у другому таймі.

Повідомляється, що Зінченко вкотре не вразив наставника команди, який дав йому шанс проявити себе у дуже відповідальний момент. У грі проти «Ньюкасла» захисник виконав лише 77% точних передач, не здійснив жодного підкату і 9 разів втратив м’яча.

«Кар’єра Зінченка в "Арсеналі» майже завершена після рішення Артети за підсумками гри проти «Ньюкасла», — говориться у матеріалі видання.

Джерело також припускає, що вже у січні «Арсенал» може виставити українського футболіста на трансфер, адже Артета не бачить його більше у ролі лівого захисника.

«Чорноморець» у матчі чемпіонату України поступився «Шахтарю» з рахунком 1:2. Наставник одеситів Олександр Бабич порівняв цю зустріч з нещодавнім матчем суперника у єврокубках.

«Вся команда добре відпрацювала. Ми грали так, як „Шахтар“ зіграв проти „Арсенала“. Ми були „Шахтарем“, а вони — „Арсеналом“. Ми дуже багато грали проти м’яча, боролися. До останнього намагалися здобути нічию, але після таких матчів можна побачити, над чим треба працювати далі. Особливо в атаці.

Була б нічия — був би найщасливішою людиною у світі. Ще й пропустили після такого кутового, коли наш гравець у простій ситуації вибив м’яч на стандарт. З нього й отримали. Звичайно, суперник має рівень. Бразильці приймають м’яч на ніс, опускають у ноги, це клас», — сказав Бабич.

Экс-полузащитник лондонского «Арсенала» Адриан Кларк считает, что украинский защитник его бывшей команды Александр Зинченко еще не набрал после травмы необходимый уровень готовности. Такой вывод эксперт сделал по итогам матча «Арсенала» с «Престоном» (3:0) в Кубке английской Лиги, в котором украинец вышел на поле в стартовом составе «канониров» и был заменен на 62-й минуте игры.

«Пока Зинченко — это очень приличный резерв на будущее. А пока он просто не выглядит полностью готовым. В матче с „Престоном“ Зинченко, вероятно, показал одну из самых слабых своих игр. И был одним из худших в „Арсенале“. Да, он не сделал чего-то неправильного, но и не играл так, как он это может делать.

Зинченко выглядел очень уставшим с самого начала. Так что я думаю, что либо у него всё ещё есть какие-то проблемы, либо он находится в процессе набора формы. Во всяком случае к уровню АПЛ он точно сейчас не готов», — сказал Адриан Кларк, выступая на подкасте Handbrake Off.

Напомним, в матче с «Престоном» Зинченко сыграл за «Арсенал» впервые с августа — после этого он получил травму.

Захисник «Арсенала» Олександр Зінченко розповів, як допомагає українським воїнам.

«Іноді мене питають, чи відчуваю я провину за те, що не в Україні. Я багато думав про це. Питання в тому, де я можу бути більш корисним для своєї країни? Воювати як солдат чи грати у футбол у АПЛ, заробляти гроші, які я можу відправити людям, на армію, використовувати свою платформу, щоб висловлюватись і намагатися розповісти решті світу, що там відбувається?

Я не кажу, що я голос України. Я б ніколи не претендував на це. Я також точно не герой. Це далеко не так. Немає нічого героїчного в тому, щоб грати у футбол в Англії та спілкуватися зі ЗМІ, поки наші відважні солдати воюють на передовій, а люди вдома живуть у постійному страху», — йдеться в автобіографії футболіста.

Головний тренер «Арсенала» Мікель Артета прокоментував поразку своєї команди у матчі чемпіонату Англії від «Ньюкасла» (0:1).

— Сьогодні ми заслужили на поразку. Думаю, ми почали дуже добре і домінували. Ми недостатньо добре захищали штрафний майданчик. Честь і хвала їм. Вони забили чудовий гол з хорошої передачі. Потім гра змінюється, і ви починаєте грати в іншу гру. Вам доводиться адаптуватися, а ми цього не зробили достатньо добре. Я дуже засмучений.

Нас втягнули в гру, яку вони постійно шукають, і ми не змогли грати в ту гру, яку хотіли. У нас було два хороших шанси — у Мікеля та у Деклана. Нам не вистачало завершення. Ми можемо говорити що завгодно. Сьогодні нам буде складно знайти слова. Ми повинні продемонструвати це на полі в середу ввечері (матч проти «Інтера» в Лізі чемпіонів — ред.). Потрібно кожного разу бути на висоті, щоб мати шанс на перемогу, — сказав Артета.

Український гравець «Арсенала» Олександр Зінченко в автобіографічній книзі «Вірити» розповів про свою ставлення до росіян.

«Ми не повинні втрачати віру в російське населення, в мирне населення. Я сподіваюся, що вони врешті-решт прокинуться і скажуть „досить“ усім злочинам, скоєним їхнім урядом і солдатами. Але через два з половиною роки цього кошмару ми все ще чекаємо. Наші так звані брати не прийшли нам на допомогу. Вони прийшли нас знищити.

Це ще один важкий урок для всіх нас. Ми повинні навчити наших дітей і наступне покоління, ким насправді є наші сусіди. Можливо, вони не всі згодні з тим, що їхня країна веде проти нас війну, можливо, одного разу їм буде соромно, але на даний момент всі вони, здається, беззаперечно виконують накази. „Чому ви прийшли сюди, ґвалтували та вбивали людей?“ „О, вибачте, я просто виконував наказ“. Я не знаю, навіщо я сюди прийшов, але мені сказали».

Я не кажу про людей нагорі, тих, хто приймає рішення. У мене немає нічого, крім презирства до них. Я говорю про простих людей. Для мене очевидно, що їх перетворили на зомбі, які все життя дивляться один телеканал і всьому вірять. Мій друг розповідав мені про цю літню жінку, яка жила в Харкові, коли почалася війна. Вона була росіянка. Коли росіяни почали бомбити місто, її внучка приїхала з Німеччини, щоб витягнути її. Вона відмовилася йти. Вона була переконана, що українці бомбили Харків, тому що так їй розповідали російські ЗМІ. Я розумію, що людям важко зрозуміти реальність, оскільки роками промивали мізки, але для мене це не виправдання. Ми живемо у світі, де інформація є вільною. Послухайте кілька різних точок зору, а потім визначте, що правильно, а що ні. Не просто сидіть на дивані і ковтайте брехню, якою вони вас годують.

Я виріс, вірячи, що ті, хто чинить погані вчинки, повинні за це заплатити, що існує якась природна справедливість. Я не знаю, чи все ще вірю в це, навіть якщо хочу. Мені здається, що чим більше людей ви вбиваєте, тим легше вам уникнути покарання. Країни все ще купують російський газ та нафту, інвестуючи в їхню війну і всю цю насильницьку діяльність. Але я хочу триматися думки, що буде відплата. Одного дня ті, хто відповідальні за це пекло на землі, будуть покарані. Вони повинні бути покарані. До того часу я б закрив цю країну повністю і не дозволив би жодному з них виїжджати за кордон. Я б ізолював їх від решти світу, адже вони терористи", — сказав Зінченко.

Український гравець «Арсенала» Олександр Зінченко в автобіографічній книзі «Вірити» розповів про свою реакцію на повномасштабне вторгнення росії в Україну.

«Моя перша реакція — повернутися та воювати або стати волонтером. Ми всі хотіли бути там, захищати свою країну. Це наш український менталітет. Ми народжуємося з ним.

Але потім я поговорив з усіма іншими українськими гравцями, які були за кордоном, і ми погодилися, що можемо бути набагато кориснішими нашим людям з-за меж країни. Ми пообіцяли, що будемо продовжувати грати у футбол, представляти нашу країну якомога краще і використовувати цю можливість, щоб висловитися, щоб світ дізнався про те, що відбувається.

Я не політик. Я не можу піти в парламент Великої Британії і виступити з промовою. Хто я такий, щоб говорити? Але у спорті та у футболі ми маємо шанс розповісти свою історію. І ми вирішили, що потрібно цим скористатися. Це наш обов’язок. Це на наших плечах.

Це, до речі, не тільки футболісти. Я знаю багато українців, які виїхали з країни багато років тому перед війною, але ніколи не відчували себе настільки українцями і роблять усе, щоб допомогти здалеку. Наша країна згуртована як ніколи. Друзі, родина, навіть люди, які набагато старші за мене, кажуть, що не пам’ятають, щоб ми були настільки об’єднані. Кожен українець по-своєму намагається зробити позитивний вплив. Ми всі разом працюємо.

Не тому, що ми хочемо заволодіти будь-якою не нашою землею. Ми просто хочемо захистити себе та свій дім. Я дуже пишаюся тим, як ми відреагували як країна. Ми допомагаємо один одному, ми підтримуємо один одного, ми не зупинимося. Це наша найбільша сила», — сказав Зінченко.

Украинский игрок «Арсенала» Александр Зинченко в автобиографической книге «Верить» рассказал о важности Андрея Шевченко в его карьере.

«Шевченко — очень спокойный парень, но под этой гладью ощущаются тонны стали. Он дал мне один из самых важных советов, которые я когда-либо получал. „Алекс, послушай меня“, — говорил он. „Учитывай свои сильные, а не слабые стороны“. Он прост, но очень глубок и действительно заставил меня задуматься о своей игре. Я не могу обходить дриблингом двух-трех игроков. Я не могу опередить сверхбыстрых защитников, чтобы перекрыть своего вингера.

„Так не делай этого, Алекс. Во-первых, ты будешь выглядеть глупо. Во-вторых, ты не поможешь своей команде. В-третьих, ты будешь разочарован в себе. Но не будь. Узнай, в чем ты хорош. Сосредоточься на этом“.

Репортеры и эксперты любили поговорить во время каждого международного перерыва. „Почему вы снова выбрали Зинченко? Вас не беспокоит форма Зинченко? Можете ли вы доверять Зинченко, игроку, не выходящему в старте за свой клуб, в такой важной игре для национальной сборной?“ Эти дебаты продолжались и продолжались. Шевченко было безразлично.

Я уверен, что все было бы по-другому, если бы мой паспорт был другого цвета. Как английский или французский игрок на периферии первой команды „Сити“ тренер моей национальной сборной не ставил бы меня в состав. Мне пришлось бы сменить клуб, чтобы получить шанс в национальной сборной.

Но Шевченко верил в меня. Он меня поддержал. Каждый раз, когда я присоединялся к национальной сборной, я чувствовал себя признанным игроком. Без его поддержки у меня никогда не было бы уверенности представлять свою страну», — сказал Зинченко.