Хвича Кварацхелия: «Желание и воля грузинского народа — идти по европейскому пути»

"Нагадаємо, з 28 листопада у Тбілісі розпочалися масові акції протесту після заяви прем’єра Грузії про відмову від переговорів про вступ країни у ЄС"© "Коли за обрій заходить сонце, усіляка нечиста сила підіймає голови. Саме так і сталось 11 років тому в ніч силового розгону студентів на Майдані Незалежності. В ту ніч звірі з погонами почали розгін мирної акції студентів, які вийшли висловити свій голос. Голос за демократичну Україну. Голос за європейську Україну. Голос за незалежну Україну. Близько четвертої ранку, коли журналістів стало менше, озвірілі силовики влаштували справжнє пекло під Монументом Незалежності. Вони віришили, що влада в цій країні — вони. І тому мають право бити беззбройних українців гумовими кийками та сльозогінним газом. Вчиняли так само, як пізніше чинитимуть росіяни на Сході, — били тих, хто мав при собі патріотичну символіку: прапорці, герби… Молодь намагалась врятуватись — бігли у бік Хрещатика, найближчих двориків, де можна було сховатись у підʼїздах. Тої темної ночі студентів прихистили у Михайлівському Соборі. Брама храму залишалась відчиненою для усіх, хто біг від свавілля «Беркуту». Але перевертні в погонах так і не наважились ступити на поріг Собору. Для майданівців ця ніч стала переломною, як і для українців з усіх куточків держави. У кожного було неприйняття. Влада побила дітей. Влада перейшла межі дозволеного. Україна відчула себе великою родиною. І вже наступного ранку більшість громадян змінила власні плани — замість цього вони пішли на головні площі своїх сіл, містечок та великих міст. А на місці кривавого побиття студентів, зібралось всеукраїнське віче. Саме тоді народилась «Революція Гідності». Це був лише початок довгого шляху. Українці довели, що перемога завжди на боці правди та єдності. А владою в Україні є лише народ, який і обирає в якому напрямку рухатись нашій державі". Петро Порошенко, п'ятий Президент України, учасник Майдану Гідності.