Коментатор Setanta Sports та журналіст Ігор Бойко у своєму Телеграм-каналі прокоментував поразку України у Глазго (0:3).
«Олександр Петраков сам сказав після матчу. Також він сказав, що у цьому є також його провина. Перевірку не пройшли футболісти, але все одно в цьому винен тренер. Проте у визначенні своєї помилки Петраков був не зовсім правий: помилкою було не те, що він їм довірився, не в тому, що не підготував, а в тому, що поставив їх усім скопом.
І Бондар, і Піхальонок, і Мудрик зіграли фактично свій перший матч, коли до них були вимоги. Поєдинок проти Ірландії влітку не мав жодного значення через те, що там зіграв просто склад дублерів. Ніхто взагалі серйозно тоді не ставився.
Тепер можна шукати претензії. Вони всі на поверхні.
Мудрик. Чим гучніше говорять про Мудрика, тим більше уваги до нього з боку суперників. Паттерсон до своєї травми не відступав ні на крок від українського вінгера, потім його почали атакувати удвох та подекуди утрьох. Така щільна опіка — визнання його здібностей, але також й дуже серйозна перевірка.
Мудрику було складно на початку, а ближче до закінчення зустрічі він вже загубився та навіть розгубився. Лише декілька вдалих дій за майже хвилин та жодного обіграшу. Те, що й говорив до матчу — Мудрик наразі футболіст, який найкраще свої здібності демонструє в невеликому відрізку гри. За 15 хвилин він зробить стільки ж, скільки за 90, але при цьому його дії за 15 хвилин не потрібно множити на 6, щоб отримати результат того, що буде за 90.
Піхальонок. Темп-темп-темп. І особливо темп в другій частині матчу, коли тріо маків в центрі поля біжить та тисне, а він вже все.
Бондар. Ценральний захисник в момент, коли його штовхають має триматися на ногах до кінця, а не падати, підіймаючи догори ці самі ноги. Це не рекомендація, не правило — це закон.
Коли м’яч у Бондаря та поруч нікого немає, то він все вміє, але в усьому іншому проблем неймовірна кількість.
Довбик. Багато працював не тільки на себе та свою статистику на «Гемпден Парк», але і на команду. Проте рішучості в атаці йому не вистачало. Нападник повинен загрожувати воротам, але він застряг в боротьбі з Гендрі та Маккенною, де великих шансів не мав.
Є в українському спорті та футболі зокрема це дурнувате неписане правило: ми маємо показати, що не гірші за них. Власне, тому Україна завжди краще грає проти більш сильних, тому що вона й так краща на словах за умовних вірменів. У контексті Довбика він хотів показати, що вміє штовхатися з потужними шотландськими центрбеками. І що?
Михайличенко. Тут менше вимог, тому що він грав вимушено та зробив все, що потрібно для резервіста, який все одно не отримає більшої ролі. У даному випадку «не провалився» досить.
Зрозуміло, що критикувати саму лише молодь та резервістів помилкоко. Провідні гравці на кшталт Ярмоленка, Степаненка та Малиновського також не зуміли згуртувати команду, але цей допис стосується лише тих, хто свій шанс отримав.
До того ж винен все одно тренер. Хіба є сенс сперечатися з Петраковим.
Наприклад, обидва голи після стандартів це провина тренерського штабу — не відреагували на появу Дайкса. Не закрили небо.
Результат, насправді, якісний для того, щоб робити висновки. 0:1 були б прикрою невдачею, а 0:3 з трьома ударами по воротах — це провал. Так набагато ефективніше робити висновки.
Відношення до матчу взагалі якесь дивне, до спорту назагал. Якщо перемагають, то молодці, але якщо програють, то нічого страшного — є більш важливі події, де потрібні перемоги. Хтозна чи це добре, чи погано. Можливо, і добре, і погано. Але це так», — написав Бойко.
