Известный журналист Николай Несенюк поделился наблюдениями по мотивам матчей сборной Украины в отборе ЧМ-2022.
«Нині у футболі рахують все. Кожен рух лівої сідниці гравця заноситься комп’ютером до реєстру щоб потім корелювати його із рухами сідниці правої. І так далі по всіх частинах тіла, після чого нам показують купу цифр, за якими той чи інший футболіст був більш чи менш «ефективним».
Нинішні любителі порахувати не жили за часів Хрущова та Брежнєва, коли нам щодня повідомляли про тисячі та мільйони тон добутого вугілля, виплавленої сталі, зібраних врожаїв та про мільйони збудованих квадратних метрів житла. І при цьому переконливо доводили що за цими показниками ми швидкими темпами доганяємо та переганяємо Америку. В цей же час у магазинах не було нормальної їжі та одягу, черги на «безплатне» житло у «хрущовках» розтягувалися на півжиття, автомобілі були розкішшю і диким дефіцитом, який ще й постійно ламався...
Та повернемось до футболу. У ті часи ми ще не навчилися майстерно рахувати усі дії футболістів інакше збірна Радянського Союзу точно була би в односторонньому порядку визнана у нас чемпіоном світу. Зате усі знали, що чи не половину своїх м’ячів великий Блохін забив за «Динамо» після передач не менш великого Буряка. Хоча, можливо, хтось із партнерів пробігав за гру більше кілометрів, частіше торкався м’яча і точніше віддавав його на два метри. Пізніше великий Роналдо забивав за «Барселону» майже виключно після передач не менш великого Фіго. На щастя, історія не зберегла для нас статистики тих часів, інакше нам би за бажання довели, що найкращими були не названі і не названі мною великі майстри футболу, а зовсім інші люди...
Коли у перші хвилини гри проти Боснії спочатку Малиновський не віддав Циганкову, який вибігав сам-на сам з воротарем, пробивши повз ворота, а потім такий самий фокус здійснив Зінченко, здалося, що вони обидва помилились, створивши команді проблеми. Аж потім нам порахували, що саме ці гравці були кращими у складі української команди. А ще кращим визнали Матвієнка, який «проспав» удар головою в упор по нашим воротам, який дивом відбив наш воротар. Немає сумніву, що названі футболісти справді багато переміщалися і щось робили з м’ячем частіше за інших. То може краще вони би робили це десь у іншому місці, а у вирішальному матчі не припускалися помилок, які могли дуже дорого вартувати?
Нічого не маю проти футболістів нашої збірної, які виступають у відомих закордонних клубах. Але хто вони там? Запитайте уболівальників «Вест Хема» про Ярмоленка, уболівальників «Манчестер-сіті» про Зінченка, уболівальників «Бенфіки» про Яремчука, уболівальників «Брюгге» про Соболя, уболівальників «Аталанти» про Малиновського. Вони скажуть приблизно те ж саме, що уболівальники «Динамо» скажуть про Кендзьору — кваліфікований футболіст, який приносить користь команді. Усі ці гравці аж ніяк не є зірками чи лідерами своїх клубів. Тоді чому за ними практично «автоматом» закріплюється місце у національній збірній? Це я не про Кендзьору.
Успіх у грі з Боснією став можливий багато в чому завдяки майстерності Циганкова та Довбика, які є лідерами своїх команд і показали себе такими у збірній. Але вони не грають за кордоном, а тому Циганков вже який рік не може стати основним у збірній, хоча забив і віддав аж ніяк не менше, а часом і більше за тих, хто грає у «великих» і не дуже закордонних клубах. Те ж саме стосується Довбика. Чи може бути лідером збірної футболіст, який у себе в клубі не стільки грає, скільки підігрує, не завжди потрапляючи у склад? Практика збірної України доводить, що може. Лише перемог це приносить небагато, тому виграш у Боснії стає для нас національним святом», — написа́л Несенюк в Facebook.
