Известный журналист Николай Несенюк — о матче отборочного цикла ЧМ-2022 Франция — Украина.
"Французький сум та українська радість
Якби наші футболісти вчора програли французам, вони все одно заслуговували би на подяку. Тому що сумлінно і дисципліновано руйнували гру зіркових французів. Україна в Парижі зіграла приблизно так само, як грала з цими суперниками наприкінці дев’яностих за тренера Сабо і відносно нещодавно за тренера Фоменко. Все просто — організований захист і шанс у контратаці. Цього разу удача нам посміхнулася — українці зрівняли рахунок жодного разу не влучивши у рамку воріт суперника!
Як наслідок ми радіємо нічийному результату, а французи сумують. І сьогодні це нормально — у Франції є вибір із кількох десятків гравців, подібних до яких за рівнем гри у нас немає взагалі. А чому, власне? Чому у Франції футбольні зірки зростають мов гриби після дощу, а у нас ні?
Нагадаю, що нинішній космічний рівень найкращих французьких футболістів не впав з неба — після домашньої поразки від Болгарії восени 1993 року керівництво французького футболу ухвалило і здійснило широкомасштабну програму розвитку дитячого футболу. І тепер вони мають результат — два титули чемпіонів світу!
А що ми зробили з 1993 року? Нагадаю — ми спочатку вичерпали до дна все те, що дісталося від колишньої системи підготовки футболістів у вигляді покоління Шевченка, Реброва та Шовковського. А потім... почали звозити до України бразильців, африканців, хорватів та інших. Кожен з них обходився у середніх розмірів дитячу футбольну, які у нас занепали. А якби ми зробили тоді як французи? Може тоді не ми би раділи нічийному результату, а вони?
Наші хлопці молодці! Але боюсь, що вдалий результат призведе но нової хвилі самозадоволення замість аналізу того, чому наша національна команда простояла майже всю гру у власному штрафному майданчику. А сталося це тому, що у нас немає сьогодні таких футболістів, як у французів. Може почати їх готувати щоб років так за десять мати команду, яка буде грати з тою ж Францією з позиції сили? Як це вже було у вісімдесяті роки минулого століття, коли Заваров, Безсонов, Яковенко, Бєланов та інші ганяли по Парижу тих французів разом із їхнім Платіні. Ми же можемо!", — написал Несенюк на своей странице в сети Facebook.